Державне управління у сфері економіки

Основною метою державного регулювання економікою є виконання завдань, що сприятимуть організації ринку, ринково-конкурентних відносин, досягнення економічних, політичних, соціальних і фіскальних цілей, спрямованих на підтримку та забезпечення ринкового порядку в країні, коригування розподілу ресурсів з метою впливу на господарську структуру та структуру національного продукту.

Функції державного регулювання економічних процесів визначаються з урахуванням тези про зростання значення цієї діяльності з точки зору економічних та соціальних наслідків рішень, що приймаються.

Перша функція державного регулювання у цій сфері полягає в аналізові та оцінці економічних процесів з метою виявлення фактичного стану регульованої економічної системи. Ця функція здійснюється шляхом систематичного проведення моніторингу за даними статистики і безпосереднього дослідження економічних процесів на підприємствах, фірмах із врахуванням дії факторів ринкового та інституційного регулювання. При цьому використовуються первинні і похідні показники: валовий внутрішній продукт, рентабельність, співвідношення попиту і пропозицій, капітальні вкладення та їхня структура, питома вага збиткових підприємств, чисельність трудових ресурсів, чисельність безробітних тощо.

До другої функції належить визначення тенденцій розвитку економічних процесів, що ґрунтується на їх аналізові. Розробка прогнозу очікуваних змін стану економіки на цьому рівні провадиться у два етапи. На першому — розраховуються очікувані показники за збереження існуючих зовнішніх умов (кон'юнктури ринку і політики інституційного регулювання), а також внутрішніх факторів (структурних і технологічних змін). На другому — з урахуванням можливих змін. Кожен з прогнозів має супроводжуватись оцінкою можливих економічних і соціальних наслідків.Третя функція — стратегічне планування розвитку економіки. її метою є визначення, обґрунтування і прийняття рішень з обрання пріоритетних напрямків позитивної зміни динаміки економічних процесів шляхом здійснення заходів антикризового регулювання для забезпечення курсу економічного зростання у періоді, що прогнозується. Пріоритетного значення тут набувають такі напрямки, як приватизація, конверсія підприємств, тобто переорієнтація на випуск такої продукції, що користується попитом, розвиток інформаційних, інноваційних та інших інфраструктур.

Четверта функція полягає в організації процесів економічного регулювання, тобто у розробці та вдосконаленні економічних механізмів. Економічні механізми виражають економічну технологію, тобто послідовність операцій впливів на процеси в економіці.

П'ята функція — це реалізація проектних рішень, основною формою якої є розробка і затвердження програм введення нових господарських механізмів і коригування існуючих. Процес реалізації цих рішень з необхідним інформаційним, методичним, програмним забезпеченням після відповідного затвердження запроваджується в дію. При цьому аналізована функція у порядку зворотнього зв'язку служить підґрунтям для контролю за процесом реалізації рішень і відповідного коригування першої функції — аналізу та оцінки економіки.

Державного регулювання вимагають всі галузі економіки, однак, враховуючи рамки даної наукової роботи було здійснено дослідження державного регулювання таких основних з них, як фінансова сфера, митна справа, агропромисловий комплекс та дорожнє та транспортне господарство, в управлінні якими діяльність державних органів займає провідне місце.

Список нормативно-правових актів та використаної літератури:

1.Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

2.Закон України „Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 22, ст.105.

3.Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30.

4.Закон України „Про єдиний митний тариф” від 5 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 19, ст.259.

5.Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 29, ст. 377.

6.Закон України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 20, ст.272.