Концепції державного регулювання економіки
За обсягом державного втручання в економічне життя Швеція займає перше місце в світі. Центральний уряд робить вплив на економіку в основному через систему еконо¬мічних важелів. Головний з них — державний бюджет. У 1989 р., наприклад, державні витрати досягли 61% валово¬го внутрішнього продукту країни. Більше 50% державних витрат складають трансферні платежі (житлові субсидії, допомога на дітей, сільськогосподарські і промислові субси¬дії, виплати державних процентів по державному боргу). Решта державних витрат — інвестиції та державне спожи¬вання.
Для виконання функції державного регулювання тут при Міністерстві фінансів створено економічний відділ. Він складає декілька альтернативних варіантів економічного розвитку і програми, які носять характер рекомендацій для економічної політики уряду щодо частки нагромадження, роз¬поділу ресурсів між різними сферами, стану платіжного ба¬лансу.
Заслуговує на увагу сформована методика програмування, яка охоплює декілька етапів: збір інформації, перевірка ре¬алістичності прогнозів і проектів з точки зору використання національного доходу на фонд нагромадження і фонд спо¬живання, формування декількох варіантів розвитку.
У державному регулюванні економіки Швеції спостерігає¬ться поєднання кейнсіанської ідеї регулювання «ефективного попиту» і підтримання рівня зайнятості з використанням різних методів стримування інфляції. Втрата соціал-демо¬кратами Швеції політичної влади на парламентських вибо¬рах в 1991 р. означає послаблення даної моделі регулюван¬ня, але не свідчить про її безперспективність.
Шведська модель має певні недоліки і ряд позитивних рис, які доцільно було б врахувати, формуючи механізми державного регулювання економіки в Україні. Інфляція і відносно скромне економічне зростання стали результатом політики повної зайнятості і політики рівності. Небажання уряду застосовувати рестрективні податкові і грошові захо¬ди в періоди високої кон'юнктури стало причиною неудач в підтриманні економічної стабільності, особливо у 80-і роки. Помилками шведської моделі є також те, що уряд покла¬дав відповідальність за політику цін на профспілки, хоча за це відповідає уряд.
Разом з тим, політика вирівнювання через систему про¬гресивного оподаткування і державних послуг дала хороший ефект. Заслуговує на увагу активна політика на ринку пра¬ці. Очевидно, що затрати уряду на перепідготовку робочої сили і субсидії на підвищення мобільності дають більший ефект, ніж затрати коштів на утримання безробітних. Голо¬вне, що шведська модель дозволяє обмежити стихію ринку і не боятися його,
Для Фінляндії характерний високий рівень державного регулювання економіки і значна роль держави в підприєм¬ницькій діяльності. Державні і напівдержавні компанії скла¬дають 14% загального числа великих промислових компаній країни. Вони забезпечують 35% сумарних продаж, викону¬ють 30% загального обсягу експортних операцій, зосеред¬жують на своїх виробництвах 25% робочої сили.
Найважливішим інструментом державного регулювання економіки у Фінляндії є оподаткування. Податкові органи країни наділені правами дізнання і слідства. Система опо¬даткування Фінляндії включає декілька прямих і непрямих податків. Основними прямими податками є державний подо-ходний податок, комунальний подоходний податок, майно¬вий податок. Найважливішими непрямими податками є пода¬ток з обороту, митні податки, зрівняльний податок і акцизи на автомобілі, алкогольні напої, тютюн і деякі інші товари.У системі заходів державного регулювання значне місце займає забезпечення здорової і діючої конкуренції. Цими питаннями займаються Рада по вивченню конкуренції при Міністерстві торгівлі і промисловості, відомство з питань конкуренції, яким підпорядковуються губернські правління. В своїй роботі ці державні органи керуються антимонополь¬ним законодавством Фінляндії, метою якого є «захист здо¬рової конкуренції» від практики необгрунтованих обмежень. Згідно з фінським законодавством довільна приватна прак¬тика може вважатись як така, що. обмежує конкуренцію, якщо вона знижує ефективність підприємницької діяльності, негативно впливає на операції інших компаній і веде до до¬мінуючого становища на ринку. Відомство з питань конку¬ренції може зобов'язати підприємців, які займають моно¬польне становище на ринку, подати звіт про придбання під¬приємств, закупку контрольного пакету акцій і т. п. Якщо підприємницька практика не відповідає антимонопольному законодавству, застосовуються заходи щодо усунення недоліків, санкції, які в окремих випадках закінчуються притяг¬ненням до кримінальної відповідальності.
В рамках фіскального законодавства діяльність фірм по¬вністю незалежна. Держава визначає лише загальні умови діяльності компанії через законодавство, грошову і кредит¬ну політику, валютний контроль, оподаткування, правила техніки безпеки, норми щодо захисту навколишнього середо¬вища, стандарти і т, п.