Концепції державного регулювання економіки

Проте механізм державного регулювання не відкидаєть¬ся. Практикується більш гнучке поєднання його з ринковим регулюванням. Механізм індикативного планування заміню¬ється стратегічним.

Чітко виявились два нових підходи в державному регу¬люванні ринкового господарства: імакрорегіулювання, зас¬новане на податково-бюджетному і кредитно-грошовому ін¬струментарії, та індустріальна політика, спрямована на структурну перебудову економіки.Кредитно-грошове регулювання націлене на отримання інфляційного зростання цін, переборення тенденцій знецінен¬ня грошей в обігу. Використовуючи «обережну» грошово-кредитну політику, спрямовану ка отримання зростання гро¬шових доходів, країни Західної Європи добились зниження темпів інфляції. Макроекономічна політика державних ор¬ганів у країнах Західної Європи спрямована на створення максимально сприятливих умов для приватного прибутково¬го нагромадження капіталу.

Перебудова податкових систем здійснюється в бік змен¬шення масштабів оподаткування фірм 1 ступеня перерозпо¬ділу національного доходу через систему подоходного подат¬ку. У 80-х роках практично в усіх країнах Західної Європи відбувалось скорочення соціальних витрат з державного бюджету. Сповільнилось зростання державних інвестицій, а в деяких випадках мало місце їх скорочення в промисло¬вість та інфраструктуру.

Структурна політика країн Західної Європи спрямована на зростання виробничого потенціалу і динамізацію еконо¬мічного розвитку. Це здійснювалось шляхом денаціоналізації економіки і приватизації частини державної власності в про¬мисловості і сферах інфраструктури. Особливо активно ці процеси відбувались у Великобританії та Франції.

Разом з тим у 80-і роки одночасно у ряді країн Західної Європи — Франції, Австрії, Греції, Іспанії — ще деякий час діяв радикально-рефирмістський варіант неокейнсіянської моделі регулювання соціально-економічних процесів. Держа¬ва й надалі активно втручалася в економіку і сферу праці.

В системі державного регулювання головну роль стали відігравати питання довгострокового зростання, сприяння розвитку малого бізнесу, стимулювання науково-технічного прогресу. Проведення циклу робіт від наукових досліджень до виробничого використання вимагає великої концентра¬ції фінансових, матеріальних, інтелектуальних ресурсів, то¬му держава втручається в розвиток. НТП. Вона фінансує зна¬чну частину ресурсів на роз.виток науково-дослідних кон¬структорських робіт, підготовку наукових і технічних кадрів.

Європейські країни виробили засоби стимулювання рин¬кових підприємств (венчурного бізнесу), які працюють на найновіших напрямках науково-технічного прогресу, шляхом безпосереднього виділення державних кредитів, зниження оподаткування на біржові доходи, надання державних га¬рантій.

Особливістю сучасного західноєвропейського ринку є ін¬теграція і перехід від внутрідержавного до міждержавного його регулювання. І на національному і на міждержавному рівнях здійснюється певне втручання в господарське життя ЄС з боку Комісії Європейської співдружності. Ради Мініст¬рів ЄС, Європейського парламенту і суду ЄС.

Американська модель

Сучасна ринкова економіка СІІІА є не стихійною, а регу¬льованою державою. Основою цього є те, що поряд з при¬ватною тут існують інші альтернативні форми власності, включаючи колективну (суспільну). Тому, по суті, ринкова економіка в США є змішаною економікою.

Як і в Західній Європі, у США механізм державного ре¬гулювання пройшов декілька етапів. На початку 70-х років у режимі жорсткого адміністративного регулювання перебували такі галузі економіки США, як залізничний транспорт, цивільна авіація, автомобільний, вантажний транспорт, те¬лефонний зв'язок і т. д. Основними причинами введення жо¬рсткого регулювання даних галузей економіки були обме¬ження монополії і обмеження конкуренції. В ролі основних методів застосовувались пропонування процедур ціноутво¬рення або пряме встановлення цін, тарифів, обмеження цін і тарифів, обмеження .доступу в галузь, лімітування норм прибутку, на капітал. В арсеналі елементів державного регулювання ринку США важливе місце зайняло державне програмування економіки, яке охопило розробку як загаль¬нонаціональних, так і регіональних програм.

У 80-і роки США, як і ряд західноєвропейських країн, відмовились від традиційної системи регулювання, яка грун¬тувалась на кейнсіанській моделі і замінили її системою, ос¬нованою на проведені політики монетаризму і економічної теорії «пропозиції». Держава регулює відносини сторін, за¬безпечує їх свободу, стимулює чесну ділову активність і ка¬рає тих, хто ігнорує право та інтереси суб'єктів ринку. Особ¬ливістю такого регулювання в США є дозвільний характер замість заборонного. «Економіка пропозиції», для якої ха¬рактерна ідея центральної ролі ринку, була покладена в основу функціонування економіки в політиці Р. Рейгана.Наприкінці 70-х початку 80-х років процес «дерегулювання» розгорнувся у першу чергу в найбільш регульованих галузях. Поряд з плюсами — зростання продуктивності, зниження цін і розширення споживчого вибору, дерегулю-ванпя мало і мінуси. Посилення конкуренції викликало дея¬кі порушення умов безпеки на транспорті, ріст безробіття і падіння заробітної плати в дерегульованих галузях. В кре¬дитно-грошовому секторі дерегламентація призвела до за¬криття ряду місцевих банків і відділень, а також зростан¬ня цін обслуговування і скорочення можливості вибору пос¬луг. Тому, хоч і повернення до режиму регулювання в попе¬редніх формах, очевидно, не відбувається, адміністрація США і надалі практикує застосування певних форм дер¬жавного регулювання ринку.