Галузева структура економіки України на початку ХХІ століття

Міжгалузевими генералізованими структурними підрозділами про-мисловості є:

1.паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика);

2.машинобудівний;

3. комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хіміко-лісовий комплекс, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів);

4.галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловості). [9, c. 148]

М. Портер вважає, що жодна національна галузь не може досягти конкуренто¬спроможності ні на зовнішньому, ні на внутрішньому ринку без виникнення та зміцнення ряду підтримуючих і супутніх галузей, які утворюють систему, визначену в його теорії як кластер. Величезний прогресивний вплив на економічний розвиток країн справ¬ляють саме такі - сконцентровані за географічною ознакою - групи взаємозв'язаних компаній, спеціалізованих постачальників і фірм різних галузей, а також пов'язаних з їх діяльністю організацій (освітніх закладів, агентств із стандартизації, торговельних підприємств). М. Портер вважає, що кластери являють собою новий спосіб структурування економіки, організації, теорії та практики економічного розвитку, а також встановлення держав¬ної політики, який забезпечує додаткові можливості для зростання продуктивності суспільної праці.

Поділ національної економіки на кластери може здійснюватись двома шляхами:

1.Встановлення кооперованих зв'язків між підприємствами при посередництві регулюючої функції ринку.

2.Безпосередня організація відносно замкнутої сітки виробничо-господарських зв'язків кооперованих підприємств різних галузей на базі взаємного переплетення їх інтересів (найтиповіші форми цього типу структурування - концерн, корпорація, ФПГ). [6, c. 62]

Концепція кластерів базується на ширшому, динамічнішому баченні процесу конкуренції між фірмами та регіонами на основі зростання продуктивності. Згідно з цією концепцією, взаємозв'язки та обмін у кластері сильніше впливають на зростан¬ня продуктивності, ніж масштаби діяльності окремих фірм. Усі кластери є пріоритет¬ними, і всі вони являють собою потенціал щодо вкладу у підвищення добробуту лю¬дей. Державні та приватні інвестиції, що направляються на поліпшення умов функ¬ціонування кластеру, приносять користь відразу багатьом фірмам.

На відміну від цього, розгляд ситуації у країні та у світі з точки зору галузей або вузьких секторів час¬то зводиться до лобіювання їх інтересів у питаннях виділення субсидій, обмежень імпорту або полегшення податкового тиску на компанії, що беруть участь у відповід¬них процесах. Отримані при цьому пільги й переваги можуть деформувати ринок, порушуючи пропорції міжгалузевого конкурентного розподілу капіталів. Однак уже в середньостроковому періоді ці "підтримані" галузі, позбавлені умов для повноцінної реалізації своєї продукції в умовах загальної несприятливої економічної кон'юнкту¬ри, починають відчувати ті самі (якщо не більші) проблеми розвитку.

Замість того, щоб рекомендувати якісь обмеження для іноземних фірм, теорія кластерів пропонує заохочувати їх. Ці фірми посилюють зовнішні зв'язки кластеру та сприяють підвищенню його продуктивності, а їх діяльність, у свою чергу, створює умови для зростання зайнятості в кластері та його додаткового інвестування.

Якщо промислова політика має тенденцію до порушення конкуренції на користь окремих галузей або підприємств, то теорія кластерів фокусує свою увагу на подо¬ланні обмежень, які накладаються на підвищення продуктивності та зростання конку¬ренції, а також на динамічний розвиток ринку.

2. Загальна характеристика галузевої структури економіки України

Рівень освоєння території України відносно високий. Економіка України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподі¬лу та обміну на всій території. Вона має складну, досить диференційовану й диверсифіковану структуру. Для неї характерні: