Галузева структура економіки України на початку ХХІ століття

Структурування національної економіки і структурування національного ринку, мають багато спільного і повинні існувати паралельно, доповнюючи одне одного.

При галузевій структуризації національної економіки використовують поняття "господарська га¬лузь" і "чиста галузь".

Господарська галузь - це сукупність підприємств і установ з одним органом управління. Групування підприємств за галузями здійснюється виходячи з призна¬чення вироблюваної продукції, характеру технологічного процесу або подібності ви¬користовуваної сировини. Класифікаційною одиницею є підприємство з самостійним балансом. Кожне окреме підприємство належить тільки до однієї галузі. [6, c. 60]

Чиста галузь - це сукупність підприємств, які випускають однакову продукцію, але перебувають у підпорядкуванні різних відомств. Чиста галузь не збігається за показниками розвитку з господарською, що формується як сукупність підприємств, які перебувають у підпорядкуванні одного відомства. Вона враховує продукцію, ви¬роблювану на підприємствах усіх типів і будь-якої спеціалізації, що дає можливість виходити з реальної структури економіки. Схема чистих галузей використовується при розробці міжгалузевих балансів і у системі національних рахунків, узгоджується з номенклатурою товарних ринків і аналізом ринкової кон'юнктури. [6, c. 60]

Національна економіка країни є цілісним організмом. Вона об'єднує взає¬мопов'язану систему галузей, видів виробництв і територіальних комплексів. У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок то¬що) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, куль¬тура). Природно, що співвідношення зазначених сфер і галузей, тобто струк¬тура економіки, рівень розвитку, ефективність функціонування мають значні відмінності в різних країнах. Чим розвиненіший науково-технічний потен¬ціал країни, тим досконаліша система господарювання, тим краще викорис¬товуються переваги міжнародного поділу праці, тим вищі економічна та соціальна ефективність виробництва та рівень життя населення.

У макроекономічних дослідженнях як основу для галузевої структури нерідко використовують поняття „сектор економіки”.

Сектор економіки - це сукупність інституціональних одиниць - резидентів, які мають подібні економічні цілі, функції та поведінку. [6, c. 60]

Згідно з системою національних рахунків, рекомендованою ООН у 1993 р., еко¬номіка поділяється на п'ять секторів:

•нефінансових корпорацій (об'єднує корпо¬рації, зайняті ринковим виробництвом);•фінансових корпорацій (охоплює інституціональні одиниці, зайняті фінансовим посередництвом);

•державних установ (яв¬ляє собою сукупність юридичних осіб, зайнятих неринковим виробництвом);

•домашніх господарств (включає, здебільшого, споживаючі одиниці);

•некомерційних органі¬зацій (об'єднує організації, що обслуговують домашні господарства, надаючи їм неринкові послуги). [6, c. 61]

У складі сектора нефінансових корпорацій виділяють три групи галузей:

1.пов'язані з видобуванням ресурсів (первинний сектор);

2.зайняті переробкою цих ресурсів і випуском готової продукції (вторинний сектор);

3.сфера послуг у широкому розумінні (третинний сектор). [6, c.61]

Існує і таке визначення сектора економіки, як "велика, значна части¬на економіки" .

Виходячи саме з такого розуміння, виділяють промисловий сектор економіки, який включає добувну і обробну промисловість, енергетику, будівницт¬во, газо- і водопостачання. Саме промисловість визначають як провідну галузь матеріального вироб¬ництва.