Структура, функції і роль Парламенту Великобританії на сучасному етапі. Реформа 1949 року

Щодо пасивного виборчого права, то тут відсутній чіткий перелік вимог. Кандидат повинен бути громадянином Сполученого Королівства і мати 21 рік. Не можуть балотуватися: професійні судді, військовослужбовці (крім тих. що перебувають у відставці), державні службовці, і ще досить довгий перелік осіб, що змінюється урядом. Деякі обмеження діють ще з XIX століття. Зокрема позбавлені права бути обраними до Палати представники духовенства (незалежно від конфесії).

Щоб зареєструватись кандидатом до Палати Громад потрібно подати відповідну заяву до місцевого органу влади (на базі якого працює окружна виборча дільниця), залучитись підтримкою 10 осіб, які наділені виборчим правом, та сплатити заставу в розмірі 500 фунтів стерлінгів ( котра не повертається якщо кандидат набере менше 5% голосів).

Не існує якихось обмежень щодо кількості зареєстрованих кандидатів чи їх партійної приналежності, але переможцями найчастіше стають представники консерваторів чи лейбористів.

Голосування проходить таємно, але можливе і волевиявлення по пошті (потрібно поставити свій підпис) чи за дорученням. Таке право надається особам, котрі не можуть прийти на свою дільницю (інваліди чи ті, хто перебуває за кордоном).Строк повноважень Палати - п’ять років, але зазвичай вони припиняються достроково. Розпускає Палату монарх за поданням прем’єр-міністра. Слід зазначити, що жоден парламент за останні пів століття не працював повних п’ять років. Прем’єр-міністри користуються правом розпуску в момент найбільшої популярності своєї партії, задля її перемоги на виборах. Про майбутній черговий чи позачерговий розпуск Палати Громад повідомляється за 10 днів до нього відповідною королівською прокламацією. Згідно парламентського правила, новий парламент збирається через 20 днів після розпуску старого. Отже, відведено приблизно 30 днів для проведення виборів. Після розпуску Парламенту 11 квітня 2005 вибори були призначені на четвер 5 травня. Цікаво, що голосування, з 1935 р. завжди проходить в четвер. Планується 11 травня провести перше засідання на якому оберуть спікера і проведуть присягу новообраних членів.

Не існує мінімального бар’єра, який треба подолати. При однаковій кількості голосів, переможець визначається жеребом. Мажоритарна система відносної більшості в умовах двопартійної системи не завжди визначає реальну думку населення.

Партія, котра виграла найбільше місць в парламенті через нерівномірність округів могла отримати менше відсотків голосів, ніж її конкуренти. Крім того, в явному програші залишаються менші партії, загальний відсоток голосів яких не береться до уваги.

Процес виборів має надзвичайно велике значення для політичного життя держави. Саме підчас виборів вирішується яка з двох партій, що формують двопартійну систему, буде керувати державою.

Депутат підтримує постійні зв’язки зі своїми виборцями. Постійно нагадує про округ, в якому було обрано депутата, і офіційна форма звернення. Так до колишнього прем’єр-міністра Маргарет Тетчер на засіданнях Палати Громад звертались: “Вельмишановний депутате від округу Фінчлі

Взаємовідносини з іншими органами верховної влади.

Верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандуючим Збройних Сил, світським главою Англіканської церкви, має конституційне право скликати парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати закони, схвалені парламентом. Поза тим всі основні прерогативи державного управління належать парламенту і кабінету міністрів.

парламенті

Парламент в процесі свого історичного розвитку здобув дуже широкі повноваження. Була сформована так звана “вестмінстерська” (Парламент засідає в Новому Вестмінстерському Палаці) система управління. Вже в XX столітті реальна влада поступово перейшла до Кабінету Міністрів. Зосередження основної влади “уайтхолом” (за назвою резиденції прем’єра) було викликане розвитком партійної системи. Міністри (зазвичай члени правлячої партії) паралельно є і членами парламенту, а прем’єр – головою урядової більшості. Отже ця більшість в практично забезпечує повну законодавчу підтримку політики кабінету.

Проте, парламент і досі, у всякому разі теоретично, вирішує всі питання, що пов’язані з діяльністю виконавчої влади, і повністю її контролює. Але ефективність тої ж таки партійної системи і брак часу в парламенту призводять до того, що такий контроль є в кращому випадку безсистемним і не регулярним. Хоча досвідчений парламентар може результативно використовувати такі методи як парламентський запит і затягування обговорення питання до закінчення засідання (тоді законопроект не виноситься на голосування вчасно).