Структура, функції і роль Парламенту Великобританії на сучасному етапі. Реформа 1949 року

До цього треба додати, що палата лордів набула в ті часи значення вищого суду країни. Вона не тільки розглядала справи. порушені в порядку імпічменту, а й була судом першої інстанції у справах її власних членів, що вчинили тяжкі злочини. Палата виступала також як вищий апеляційний суд. Ця особливість державного розвитку Англії має не лише історичне значення. Вона знайшла своє відображення в організації та діяльності сучасного британського парламенту.

Парламент втручався і в зовнішньополітичні справи. Зокрема, він намагався застерегти свою участь у вирішенні питань війни і миру. Однак в цілому слід зазначити, що, незважаючи на посилення політичної ролі парламенту й розширення його владних повноважень, він не став у період станово-представницької монархії домінуючим державним інститутом. Король зберігав право прийняття власною владою нормативних актів, які нерідко мали ту саму, що й парламентські статути. На практиці він завжди міг перешкодити введенню в дію біллів, використавши своє право вето або звільнивши від підпорядкування закону окремих осіб і групи населення. Загалом треба підкреслити, що відносини між королем і парламентом ще не були остаточно сформовані й ніхто з суб’єктів цих відносин не мав визначеного пріоритету. В Англії у період абсолютизму монархія не набула такої природи і значення, які вона мала в країнах континентальної Європи. Навіть за часів розквіту англійського абсолютизму і найбільшої могутності королівської влади вона змушена була рахуватися з парламентом як постійним органом. Король не міг скасувати або розпустити парламент, який мав міцну підтримку певних соціальних сил, зокрема землевласників і міського населення.Але об’єктивно в цей період королівська влада мала перевагу над парламентом. Незважаючи на те, що формально повноваження представницької установи залишалися незмінними, її роль у вирішенні важливих питань державного характеру зменшилася. Про це. зокрема, свідчить і той факт, що парламент у ті часи почав скликатися рідше, а його засідання перестали бути регулярними.

Поте вже наприкінці XVI ст. на ґрунті різних економічних і суспільно-політичних інтересів виникають конфлікти між королівською владою і новими соціальними силами. Зрештою це призвело до англійської революції XVII ст. Визначну роль у цій революції відіграв парламент, який виступив не тільки як осередок революційних сил, а й як засіб реалізації відповідних інтересів. Можна сказати, що вся політична історія Англії періоду революції була тісно пов’язана з діяльністю представницького органу.

Сучасна історія британського парламентаризму почалася з часів так званої “славної революції” 1688р., яка підбила підсумки соціально-економічних і політичних зрушень в Англії XVII ст. і знаменувала новий суспільний компроміс. В ході цієї революції почався процес наповнення новим змістом і значенням старих державних форм, а й дав поштовх для їхнього розвитку шляхом еволюції, забезпечив стабільність і поступовість відповідних державно-правових змін.

Зважаючи на поважний вік “праматері” парламентів світу не викликає подиву значне місце церемоній в його роботі. Яскравим прикладом цього є порядок щорічного відкриття сесії парламенту. Особливий чиновник Палати Лордів – герольтмейстер, запрошує членів парламенту до зали засідань Палати Лордів, щоб заслухати тронну промову королеви (написану Прем’єр Міністром) про становище в країні і основи державної політики. Традиції проявляються і в іншому: посадові особи при проведенні засідань палат одягнуті в спеціальні мантії і перуки; по сьогодні існує древня традиція внесення (в прямому розумінні) міністром фінансів проекту бюджету; саме місце проведення засідань зберігає свої древні обриси (залишились навіть лінії, що не дають членам різних партій схреститись шпагами) не зважаючи на післявоєнну реконструкцію і явний брак місця для половини депутатів.

Діяльність парламенту в умовах відсутності чітких обмежень повноважень базується на двох принципах – парламентського верховенства і парламентського (відповідального правління)

Реально ж вся діяльність парламенту регламентується нормами сформованими під впливом двопартійної системи. Існування двох почергово правлячих партій має відчутний вплив на державне життя, починаючи від процесу виборів і закінчуючи державною політикою взагалі.

Склад Парламенту.

Палата Лордів є унікальним явищем у світовому конституціоналізмі, і формально найчисельнішою серед верхніх палат парламентів розвинутих країн. На даний час до її складу входять 705 членів. Але реально на тих її засіданнях, що мають більш-менш важливий характер, присутні лише кілька десятків лордів, а кворум для проведення засідань складає всього троє присутніх. Причиною є відсутність реальних владних повноважень і доволі умовний конституційний статус.

Унікальним є і спосіб формування Палати. До її складу входять, переважно, особи, що мають титул перів (тобто є герцогом, маркізом, віконтом, чи бароном) отриманий у спадок, або наданий монархом за поданням прем’єр-міністра.