Структура, функції і роль Парламенту Великобританії на сучасному етапі. Реформа 1949 року

Законодавча ініціатива в парламенті належить депутатам. Всі законопроекти поділяються на публічні і приватні. Законопроект віднесений до публічних має специфічний предмет регулювання; ініціатором їх розгляду переважно виступає уряд, або окремі члени однієї з палат. Ці законопроекти мають громадське значення. В свою чергу приватні законопроекти відстоюють певні корпоративні чи особисті інтереси, наприклад органу місцевого управління, статутної корпорації, а можливо, і конкретної особи чи їх об’єднання, що надає їм місцевого чи іншого обмеженого значення. Після затвердження, приватний документ стає такою ж частиною права як і публічний. Тим не менше сфера його дії обмежена територією, чи іншими рамками, в зв'язку з чим в обох палатах існує спеціальна процедура для адопції цієї форми правотворчості. Публічний законопроект може бути внесений в будь який час сесії. Його внесення полягає в тому, що депутат кладе на стіл клерка документ, в якому просить підтримати білль. В документі вказано лише назву проекту, імені депутата що його вніс і депутатів котрі його підтримують.

Делеговане законодавство – це одна з форм законотворчості в Британії. В процесі історичного розвитку частина законодавчих повноважень парламенту перейшла до інших органів держави. Зокрема деяких акти Кабінету Міністрів прирівнюються до парламентських біллів. Вважається, що парламент не заперечує проти їх прийняття.

Значення парламенту на сучасному етапі.

Окрім законодавчих повноважень, як вже зазначалось вище, парламент має і виконавчу та судові функції. На сьогодні головними функціями парламенту є:

oприйняття законів обов’язкових на території Сполученого Королівства;

oзахист населення та охорона прав особи;

oоцінка законодавства ЄС перед наданням йому загальнообов’язковості;

oвиступає найвищою апеляційною інстанцією в кримінальних справах в Англії, Уельсі та Північній Ірландії і в цивільних справах у цілому Сполученому Королівстві;

oздійснює консоль над діяльністю уряду;

oобговорює найважливіші питання в суспільстві.

Попри принцип верховенства законів, які приймаються представниками народу, сьогодні відбувається процес обмеження „законодавчого суверенітету” парламенту. Причиною цього є членство в Європейському Союзі, практика проведення національних референдумів, і збільшення кількості урядових біллів.

Члени парламенту можуть наполягати на створенні спеціального трибуналу з розслідувань згідно з Законом про трибунали з розслідувань (збір доказів) 1921 р. при громадському значенні порушення. Але це виключний і багато затратний шлях, який використовують дуже рідко. До 1979 р. ця процедура використовувалась 18 раз; останній випадок стосується розслідування сутичок між католиками і протестантами в Північній Ірландії в 1969р.Компетенцію Палати Лордів можна розділити на законодавчу, контрольну і судову. Законодавча компетенція є досить обмеженою. Верхня палата володіє лише правом відкладового вето, про що вже йшлося вище.

Контрольна функція полягає в проведенні днів „Уряду” та утворенні комітетів ad hoc, які досліджують окремі питання діяльності Уряду.

Про судову компетенцію вже неодноразово згадувалось.

Підсумок.

Будучи створеним ще в середні віки парламент Великобританії пройшов складний історичний шлях. Існуючи в умовах відсутності чітких конституційних приписів стосовно своєї компетенції він має юридично необмежені законодавчі повноваження.