Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування

Верховна Рада України під час прийняття Державного бюджету на кожен поточний рік визначає пріоритети бюджетного фінансування. Зокрема, починаючи з 1998 року, у Законі про бюджет на поточний рік встановлюються захищені статті видатків на такі цілі: оплату праці працівників бюджетних установ (у тому числі оплату праці під погашення заборгованості з неї за минулі роки), придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, витрати, пов'язані із соціальним захистом та соціальним страхуванням (пенсії, допомоги, стипендії), повернення заощаджень громадянам, видатки місцевих бюджетів. У Законі про Державний бюджет на 1999 рік передбачено (ст. 19), що фінансування витрат відповідно до захищених статей здійснюється в першочерговому порядку. У разі наявності заборгованості з пенсій, що фінансується з Державного бюджету, заробітної платні працівників бюджетних установ, стипендій, допомог сім'ям з дітьми 90 відсотків надходжень до відповідних бюджетів спрямовується на її покриття до повного погашення цієї заборгованості. Крім цього, ст. 47 цього ж Закону зобов'язує обласні, районні, міські, селищні, сільські ради під час затвердження відповідних бюджетів забезпечити в повному обсязі потреби в асигнуваннях на проведення розрахунків за електричну І теплову енергію та природний газ, які споживаються бюджетними установами на їхніх територіях.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя держави, що встановлюються Верховною Радою України.До доходів місцевих бюджетів рад нижчого рівня можуть бути внесені дотації, субсидії та субвенції, які надаються з державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня. Надання дотацій і субвенцій селищним, сільським радам регламентується Законом України «Про бюджетну систему України» в редакції 1995 р. (ст.ст. 12-15). Цей самий Закон визначає також і певний механізм контролю за використанням наданих субвенцій. Так, згідно зі ст. 38 цього Закону органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади вищого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами місцевого самоврядування нижчого рівня. У разі невитрачення у встановлений термін або використання не за цільовим призначення субвенцій, виділених бюджетові нижчого територіального рівня, фінансування припиняється, а надані кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано. Практика субсидіювання місцевих бюджетів досить поширена в Україні, що зумовлено недостатнім фінансовим забезпеченням окремих територіальних громад за рахунок наявних надходжень від податків, місцевих зборів та від прибутку підприємств комунальної власності.

3.2.2. Місцеві податки і збори

Питання формування місцевих бюджетів, зокрема на рівні села, селища, отримало вирішення в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 69 (дивись рис. 3.8. Додатку), у Декреті Кабінету1 Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1973 року Із змінами на 2 лютого 1999 року, а їхні граничні розміри та ставки місцевих податків і зборів зазначені ст. 15 Закону України «Про оподаткування».

Згідного з чинним законодавством до місцевих податків належать:

податок з реклами - від 0,2 до 0,5 відсотків вартості реклами;

комунальний податок - до 10 відсотків річного фонду зарплатні, виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

готельний збір - до 20 відсотків вартості найманого житла (без додаткових послуг);

збір за припаркування автотранспорту - до 3 відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

ринковий збір - до 20 відсотків мінімуму заробітної платні громадян і 3-х - для юридичних осіб;

збір за видачу ордера ма квартиру - до ЗО відсотків неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

курортний збір - до 10 відсотків вартості неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

збір за участь на бігах на іподромі - до 3-х неоподаткованих мінімумів доходів громадян;