Матеріальна і фінансова основа місцевого самоврядування
Згідно зі ст. 4. Земельного кодексу України сільські, селищні ради є суб'єктами права власності на землі в межах їхніх територій, за винятком земель загальнодержавної власності. Ст. 9 Земельного кодексу України передбачає, що до повноважень сільських і селищних рад у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить:
передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, у тому числі на умовах оренди у порядку, встановленому ст.ст. 17 і 19 цього Кодексу;
реєстрація права власності, прав користування землею і договорів на оренду землі;
вилучення (викуп) земель;
справляння оплати за землю;
ведення земельно-кадастрової документації;
погодження проектів землеустрою;
здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства;
сприяння створенню екологічно чистого середовища;
припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною;
видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок;
погодження будівництва житлових, виробничих, культурно-побутових та Інших будівель і споруд на земельних ділянках, які перебувають у власності або користуванні;
вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції;
вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
Слід конкретніше розглянути механізми вирішення цих та інших питань із галузі землекористування, з якими має справу сільський, селищний голова, відповідні ради та їхні виконавчі комітети.
Так, Земельним кодексом України (ст. 6) визначено, що земельні ділянки передаються лише громадянам України на праві приватної власності на землю для таких цілей:
ведення селянського (фермерського) господарства;
ведення особистого підсобного господарства;
будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);
садівництва;
дачного та гаражного будівництва.
Окрім того, згідно з цією ж статтею, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки у разі: