Інвестиційна діяльність в Івано-Франківській області та оцінка її результатів

2. Старик Д.Е., Шилов Е.І. та інші науковці зараховують до інвестицій не тільки капітальні вкладення, але й матеріально-технічну базу будівельного комплексу (виробничі потужності будівельних організацій, матеріали, конструкції, устаткування будівельної індустрії). За їх трактуванням, інвестиції повинні охоплювати повний науково-технічний і виробничий цикл створення будівельної продукції [83, с.7]. Дане визначення, з одного боку, знову ж таки, звужує суть інвестицій до капітальних вкладень. З іншого боку, необґрунтовано розширюється сфера інвестиційної діяльності на матеріальне виробництво, яке для підприємств будівельного комплексу є основною операційною діяльністю, а не інвестиційною.

3.Єсипов В.Є., Коссов В.В., Ліпсиц І.В. та інші зводячи інвестиції лише до довгострокових вкладень, встановлюють мінімальний інвестиційний лаг на рівні одного року [39, с.2; 50, с.1].

На нашу думку, поряд з довгостроковими мають право на існування і короткострокові інвестиції терміном до одного року. Це стосується насамперед фінансового інвестування через розміщення коштів у банках на депозитних вкладах, використання таких джерел фінансування інвестицій як короткострокові позичкові кошти. Розширення сфери інвестиційної діяльності в бік скорочення інвестиційного лага є особливо важливим у країнах з перехідною (подекуди кризовою) економікою. Надто високі ставки банківських відсотків, інфляційні процеси, високий інвестиційний ризик змушують інвесторів здійснювати вкладення у невеликі короткострокові проекти з коротким терміном повернення капіталу. Тому строк, на який вкладаються власні чи залучені позикові ресурси, не може бути критерієм при розмежуванні сфери інвестиційної і операційної діяльності.

4. Зустрічаються трактування, за якими будь-яке залучення чужого капіталу прирівнюється до інвестицій. Звідси випливає, що будь-яких кредиторів можна зарахувати до інвесторів, а всю кредиторську заборгованість підприємства (в т. ч. заборгованість перед постачальниками, бюджетом, працівниками) - до інвестицій. На наш погляд, поточна заборгованість не може бути інвестицією з тих причин, що вона:

а) зумовлена поточною (операційною), а не інвестиційною діяльністю;

б) часто є формою перерозподілу національного доходу (зарплата, податки тощо);

в) не дає доходу кредиторові, щодо неї встановлені інші умови й визначення термінів повернення коштів;

г) не дотримується принцип добровільності вибору об'єкта інвестування.

5. В окремих визначеннях інвестиційна діяльність ототожнюється лише з грошовими вкладеннями. З такою точкою зору не можна погодитися, оскільки інвестиції можуть здійснюватися як в грошовій, так і матеріальній чи нематеріальній формах.6. Чедвик Л. та деякі інші спеціалісти стверджують, що до інвестицій слід відносити лише вкладення капіталу в об'єкти інвестування, що знаходяться на стороні. Тим самим не признається реінвестування або самоінвестування, тобто направлення частини прибутку від діяльності суб'єкта господарювання на фінансування власного будівництва чи придбання необоротних активів, поповнення оборотних коштів. У даному випадку інвестиції зводяться лише до фінансових вкладень в придбання акцій інших підприємств.

7. Жимиров В.М., Чумакова І. й надалі використовують „затратний метод” трактування сутності інвестицій, тобто зводять їх лише до затрат економічних ресурсів без визначення кінцевої мети - одержання прибутку чи іншої вигоди [36].

8. Окремо слід зазначити про так звані „споживацькі інвестиції”, - придбання житла, автомобілів, меблів і т.д. Такі операції і затрати не можна називати інвестиціями, оскільки кошти витрачені на придбання об'єктів довгострокового споживання, а не з метою одержання прибутку чи іншої вигоди.

Оригінальним є трактування капітальних інвестицій Дерілом Норкоттом [55,с.2], під якими він розуміє прийняття рішень про довгострокове ризикове вкладення коштів в активи підприємства.

Майкл Бромвіч під інвестиційним рішенням розуміє відмову від поточного споживання, сподіваючись на збільшення споживання в майбутньому [21, с.68]. Ці визначення надають поняттю „інвестиції” певної динамічності. Однак прийняття рішень про здійснення інвестицій входить до передінвестиційної фази загального інвестиційного циклу, який крім цього охоплює ще й інвестиційний етап (вкладання капіталу, а у реальному інвестуванні - будівництво, придбання основних засобів і оборотних активів), а також процес повернення капіталу, де в результаті експлуатації введених активів чи використання наданих інвестиційних ресурсів досягається необхідний ефект: прибуток чи інші вигоди.