Інвестиційна діяльність в Івано-Франківській області та оцінка її результатів

Але, враховуючи те, що згідно зі статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” від 02.02.1994 забороняється встановлювати і змінювати ставки податків і пільги відносно оподаткування іншими законодавчими актами, крім законів про оподаткування, пільги підприємствам з іноземними інвестиціями були передбачені Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р.[4].

16 листопада 1995 р. з прийняттям Закону України „Про деякі питання оподаткування підакцизних товарів” були відмінені пільги, надані законодавчими актами України щодо сплати мита, акцизних зборів, ПДВ під час ввезення на митну територію України підакцизних товарів як для їх подальшої реалізації, так і для власного споживання, в т. ч. підприємствам з іноземними інвестиціями [3].19 березня 1996 р. Верховна Рада прийняла Закон України „Про режим іноземного інвестування”. Основною особливістю його стало те, що для іноземних інвесторів на території України встановлювався національний режим інвестиційного та іншого підприємництва, крім випадків, передбачених законодавством України і міжнародними угодами України [5]. Позитивним у ньому було те, що державна реєстрація іноземних інвестицій стала здійснюватися лише після фактичного внесення цих інвестицій. Крім того, майно, що ввозиться як внесок іноземного інвестора в статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями, звільнялося від мита. Цей Закон скасував чинність Закону України „Про іноземні інвестиції” від 13.03.92р., Декрету Кабінету Міністрів України „Про режим іноземного інвестування” від 20.05.93р. та Закону України „Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” від 17.12.93р., але в ньому були збережені в повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до цих законодавчих актів. Також було змінено величину іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями до 10%. Стаття 20 Закону „Про режим іноземного інвестування” встановила, що підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки відповідно до законодавства України. Разом з тим, для окремих суб'єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної діяльності. Прикладом практичної реалізації вищезазначеної норми може служити Закон України „Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”, який визначив умови, необхідні для підтримки і розвитку автомобілебудування.

Отже, питання відносно оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями на той момент були врегульовані Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. Змінами від 22.05.1997р. до цього Закону, що вступили в силу з 1 липня 1997 р., пільги відносно оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями не передбачені. Тому з 01.07.1997р. підприємства з іноземними інвестиціями втратили пільги з податку на прибуток, які були встановлені попередніми законодавчими актами.

У зв'язку з нормативно-юридичною плутаниною, що виникла внаслідок чергової зміни законодавчих умов забезпечення іноземного інвестування, до Державної податкової адміністрації України почали надходити численні листи-запити від суб'єктів підприємницької діяльності та державних податкових адміністрацій щодо застосування податкового законодавства до підприємств з іноземними інвестиціями. Основна увага в листах зверталась на гарантії від зміни законодавства протягом 10 років. Офіційне роз'яснення ДПА України полягало в тому, що Законом України від 13.03.1992 „Про іноземні інвестиції” чітко розмежовано поняття гарантій захисту іноземних інвестицій на основі і в межах національного режиму від поняття винятків та пільг відносно цього режиму. Тобто, норма гарантії від зміни законодавства протягом 10 років застосовується „тільки у разі змін спеціального законодавства України про іноземні інвестиції (а не загального законодавства - податкового, митного тощо) і тільки стосовно змін умов захисту іноземних інвестицій (а не умов зміни обсягів вилучень з національного режиму та пільг, що надавалися інвесторам)”[10]. Таке ж тлумачення давалося й щодо відповідних гарантій захисту, встановлених Декретом КМУ „Про режим іноземного інвестування”. Крім того, в роз'ясненні ДПА України було зазначено, що поняття „спеціальне законодавство” не поширюється, зокрема, на податкове та митне законодавство, і закони України з питань оподаткування мають пріоритетність над іншими законодавчими та нормативно-правовими документами.

Відповідно до Закону „Про режим іноземного інвестування” спеціальний режим інвестиційної діяльності може бути встановлений на територіях спеціальних (вільних) економічних зон. Створення таких зон є одним із елементів інвестиційної політики, що надає можливість на основі збільшення надходжень інвестицій, у тому числі іноземних, до окремих регіонів України сприяти прискоренню соціально-економічного розвитку цих територій, поліпшенню використання природно-господарського потенціалу, залученню і впровадженню нових технологій, насиченню внутрішнього ринку високоякісною продукцією тощо.

Позитивним можна вважати визначення моменту набуття підприємством статусу підприємства з іноземними інвестиціями. Таким моментом вважається день зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Державна реєстрація іноземних інвестицій за Законом здійснюється лише після фактичного їх внесення, тоді як Декрет давав змогу реєструвати і до моменту фактичного внесення, тобто реєструвалися наміри здійснення іноземної інвестиції.Законом України „Про режим іноземного інвестування” збережені у повному обсязі державні гарантії захисту іноземних інвестицій, що надавалися іноземним інвесторам на території України відповідно до попередньої нормативної бази. Зокрема, іноземні інвестиції не підлягають націоналізації. Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвестору гарантується повернення його інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо в подальшому спеціальним законодавством про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені Законом України „Про режим іноземного інвестування”.