Інвестиційна діяльність в Івано-Франківській області та оцінка її результатів

Для сприяння вирішенню суперечливих питань, які виникають в процесі реалізації інвестиційних проектів за участю американських компаній, у жовтні 1997 року Указом Президента України створена українська частина Спеціальної групи швидкого реагування (після скандальних результатів тендера на видачу ліцензій на право надання послуг мобільного зв'язку GSM-900 американська компанія Motorola пішла з ринку зв'язку України, що викликало певний політичний дискомфорт у стосунках Київ-Вашінгтон).

У 2001 р. було видано розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого „Про заходи щодо поліпшення інвестиційної привабливості України” та Указ Президента України від 12 липня „Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”. Всі заходи, вказані в цих документах, важливі та необхідні. Особливо позитивний момент полягає в тому, що йдеться про необхідність інформування щодо інвестиційної політики й інвестиційного іміджу України.

25.10. 2003 року було видане розпорядження Президента України Про підтримку проведення круглого столу Україна-Німеччина на тему: «Інвестиції в Україні: шанси та можливості», який відбувся 7 листопада 2003 року в місті Києві.

З 29 червня 2005 року було введено в дію рішення Ради національної безпеки і охорони України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» та від 28 жовтня 2005 року «Про заходи щодо утворення гарантій та підвищення ефективності захисту прав власності в Україні».

Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

1.Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національному режимі.

2.Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3.Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.

4.Іноземні інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів та зниження ставки оподаткування прибутку при його репатріації.

5.Пільговий режим інвестиційної діяльності встановлюється для іноземних інвестиційних проектів, що реалізуються у важливих для економіки України секторах.

6.Врегульовано відносини щодо розподілу продукції, одержаної від видобування корисних копалин на території України.

7.Визначено умови концесії державного та комунального майна.

Однак іноземні інвестори вважають основною негативною ознакою інвестиційного клімату в економіці України політичну нестабільність, непріоритетні напрями розвитку економічної політики, нестабільну законодавчу базу з питань іноземного інвестування. За даними світових рейтингових агентств Україна належить до країн із підвищеним рівнем політичних і економічних ризиків.

Україні для створення оточення, яке б сприяло прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої бази. Невідпрацьованість та невідлагодженість правової сфери інвестиційної діяльності справляє негативний вплив на інвестиційну привабливість України. Часто новий закон скасовує або зводить нанівець попередній; законодавчі акти, що продукуються різними урядовими структурами, частково дублюються; існує різновекторність дій ключових гілок влади. Відбуваються перманентна зміна законодавства та внесення корективів до нього, які призводять до дестабілізації в економіці та фінансах і зумовлюють збитки підприємств. Загалом має місце маніпулювання правовим полем, якого не визнає цивілізований ринок. За міжнародною практикою законодавче забезпечення повинно залишатися стабільним принаймні десять років. Це має принципово важливе значення для поліпшення й оптимізації інвестиційного бізнес-клімату.Ефективна юридична система, що ґрунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По-третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів.