Обгрунтування і доцільність запровадження казначейської системи виконання бюджетів в Україні
У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства та Головне Управління Державного казначейст¬ва безпосередньо здійснюють операції щодо виконання дер¬жавного бюджету, останні виконують ті ж функції, що й від¬ділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах.
Органи Державного казначейства мають право відкривати в установах банків рахунки за доходами та видатками держав¬ного бюджету; отримувати у банках на договірних засадах внутрішньо річний кредит у межах, встановлених законодав¬чим актом про державний бюджет на відповідний рік для покриття тимчасових касових розривів державного бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних папе¬рів, їхнє погашення та виплату доходу за ними тощо.
Запровадження казначейської системи виконання держ¬бюджету супроводжується докорінним перерозподілом функ¬цій між фінансовою та банківською системами, органами дер¬жавної влади, установами та організаціями, які утримуються з державного бюджету. Банківська система здійснює лише функцію акумуляції (а не обліку та розподілу) коштів держ¬бюджету, зберігання і перерахування їх за дорученням Дер¬жавного казначейства, а також приймання, зберігання і видачі готівки. За головними розпорядниками коштів зберігається право на визначення конкретних напрямків використання коштів [8, с. 348].
Одночасно функціонує єдиний казначейський рахунок, на який зараховуються відповідно до бюджетної класифікації усі державні доходи і з якого розподілятимуться наступні ви¬датки державного бюджету, тобто державні кошти сконцент¬ровані в руках одного господаря.
Уряд, маючи вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу, здійснює контроль за до¬триманням встановленого дефіциту державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями впливу на економічну ситуацію.
Поточні бюджетні рахунки розпорядників бюджетних кош¬тів в установах банків закриті. Для обліку цих операцій за видатками розпорядників коштів призначені реєстраційні ра¬хунки в органах Державного казначейства, відкриті в рамках єдиного казначейського рахунку. У зв'язку з цим майже ви¬рішена проблема достовірності звітності, оскільки більшість даних для її складання надходить до органів Державного каз¬начейства щоденно.
Образно кажучи, впровадження системи Державного каз¬начейства дозволяє супроводжувати державні кошти лише в одному руслі — мережею Національного банку. Щодо розпо¬рядників коштів, то казначейський принцип оплати рахунків майже не дозволяє порушувати фінансово-бюджету дисцип¬ліну щодо використання коштів. Система електронних плате¬жів (СЕП) Національного банку поряд із входженням Дер¬жавного казначейства у мережу «клієнт банку — банк» дозво¬ляє провадити платежі у лічені хвилини замість двох або більше днів.
2.Структура державного казначейства,
його роль у виконанні бюджету
Організаційну структуру Державного казначейства України сформовано, виходячи із завдань, поставлених щодо виконання Дер¬жавного бюджету України.Держказначейство має у своєму підпорядкуванні територіальні органи - управління Державного казначейства в Автономній Респуб¬ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та відділення, агент¬ства, представництва, філії, пункти уповноважених у районах, містах і районах у містах. Доцільність створення територіальних органів у ра¬йонах, містах і районах у містах визначається Колегією Держказначейства.
Організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України. ДКУ складається з центрального, 27 казначейських управ¬лінь обласного значення та 684 територіальних відділень. Відповідно до свого адміністративно-територіального розміщення установи ДКУ поділені на три рівні: центральний, обласний та районний:
• Центральний рівень представляє Державне казначейство України, яке знаходиться у столиці України - Києві;
• 27 управлінь Державного казначейства (ОУДК) розташовані таким чином:
1 адміністративне управління - в Автономній Республіці Крим;