Обгрунтування і доцільність запровадження казначейської системи виконання бюджетів в Україні

За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням органів державного казначейства, а також приймання, зберігання й видача готівки. А за міністерствами і відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямками видатків коштів, затвердженими державним бюджетом України.

Як переконує світовий досвід, такий розподіл функцій по касовому виконанню державного бюджету між фінансовою та банківською системами є найефективнішим, бо дає змогу зосередити всі важелі управління державним бюджетом у руках Міністерства фінансів в особі державного казначейства.

Не дивлячись на те, що про казначейство, казначейське виконання Державного бюджету останнім часом досить часто говорять не тільки в офіційних документах, але й пресі, реальний зміст цих фінансових понять для більшості залишається не дуже чітким. Навіть спеціалісти з фінансово- банківської справи сприймають і розглядають його по – різному. Одні розглядають як необхідний елемент структурної перебудови існуючих в суспільстві відносин між суб’єктами фінансової діяльності, інші – як одну і,можливо, навіть зайву бюрократичну ланку цих відносин.

1.Казначейство як розпорядник державних коштівКазначейство — це фінансовий орган, на який покладають¬ся функції з касового виконання державного бюджету України. Раніше в системі державної виконавчої влади нічого схожого не було. Казначейства існували в Росії до 1918 року. Нині вони покликані до життя самою ситуацією. Адже діюча схема виконання державного бюджету не забезпечує системного контролю як за проходженням державних ресурсів через ко¬мерційні банки, так і за використанням цих коштів розпо¬рядниками кредитів па місцях. Державні фінансові ресурси розпорошені по численних поточних рахунках міністерств та відомств, їхніх установах. Аби навести порядок, забезпечити ефективне управління коштами державного бюджету, підви¬щити оперативність у фінансуванні видатків, 27 квітня 1995 року Президент України видав Указ № 335/95 «Про Державне казначейство України», згідно з яким при Мініс¬терстві фінансів створено Державне казначейство. А постано¬вою від 31 липня 1995 року за № 590 Кабінет Міністрів затвердив «Положення про Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи — управління в областях та відділення у містах і районах».

Зазначений Указ Президента України (№ 335/95) зобо¬в'язує органи Державного казначейства здійснювати:

— організацію та контроль за виконанням державного бюд¬жету України;

— управління наявними коштами державного бюджету України (у тому числі в іноземній валюті) та коштами дер¬жавних позабюджетних фондів у межах видатків, встанов¬лених на відповідний період;

— фінансування видатків державного бюджету України;

— ведення обліку касового виконання державного бюджету;

— складання звітності про стан виконання державного бюджету;

— управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

— контроль за надходженням, використанням коштів дер¬жавних позабюджетних фондів;

— розробку нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку і звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприєм¬ств, установ та організацій, що використовують кошти дер¬жавних бюджетних та позабюджетних фондів.

Слід також відзначити, що в основу діяльності Державного казначейства покладено принцип «єдиної каси» держбюджету з переходом від практики виконання бюджету (фінансування видатків) за відомчим принципом до територіального прин¬ципу. І здійснюється це саме за допомогою територіальних органів казначейства. При цьому, розрахунки розпорядників кредитів здійснюють відповідні органи казначейства, а опера¬ції з готівкою — установи банків [8, с. 347].