Актуальність теми

Особливої уваги заслуговує образ Остапа Бендера. Він сміли¬вий, рішучий та нахабний. Його ідеї народжуються в ньому миттєво і в ту саму мить він починає їх здійснювати. Бендер бреше з неймо¬ві¬рною легкістю у чудовій, талановитій акторській манері. Він во¬л䳺 надвичайною привабливістю, легко сходиться з людьми та не¬за¬мінний у компанії. Згадує Євген Петров: “Остап Бендер был заду¬ман как второстепенная фигура, почти что эпизодическое лицо. Для него у нас была заготовлена фраза, которую мы слышали от одного нашего знакомого бильярдиста: “Ключ от квартиры, где деньги лежат”. Но Бендер стал постепенно выпирать из приготовленных для него рамок. Скоро мы уже не могли с ним сладить. К концу ро¬мана мы обращались с ним, как с живым человеком, и часто серди¬лись на него за нахальство, с которым он пролезал в почти каждую главу…”

У 1933 р. виходить продовження роману, яке дістало назву “Злоте теля”. В його основу покладено сюжетно-композиційну сх嬬-му “Дванадцяти стільців” (пошуки мільйонів), а головним персо-на¬жем є Остап Бендер. Але він вже не такий, яким був у першому ро¬ма¬ні. Бендер поступово змінюється, стає старшим. З дрібного шах¬рая Остап спочатку стає шахраєм крупним, а зрештою філософом та мудрецем шахрайства, “великим комбінатором”, поетом та роман¬т謬¬ком комбінацій. У ньому навіть з’являються риси безкорис¬ли¬во¬с¬ті, що цінує шахрайство заради мистецтва.

Образ Остапа Бендера – один з найбільш популярних та вда-лих у радянській літературі не тільки 1920-30-х рр. Літерату¬р¬них предків Бендера шукали то у Жиль Блазі Лесажа (в тих випадках, коли значення “Дванадцяти стільців” піднімалося дуже високо), то в образі Бені Крика – “короля Молдаванки” або Васьки Свиста Ба¬б嬬¬ля (коли значення роману розумілося більш реалістично).Співпраця Ільфа та Петрова була дуже результативною: крім “Дванадцяти стільців” та “Золотого теля” за десять років було на¬пи¬сано понад сто оповідань, нарисів, фейлетонів, повість та чоти¬ри сценарії. Твори Ільфа та Петрова користувалися величезною по¬пу¬лярністю серед читачів та критиків. Вже на початку 1930-х рр. спі¬¬в¬робітництвом з ними дорожив редактор будь-якого період¬и¬чного видання. Слава, яка прийшла всього лише за чотири роки співп¬ра¬ці, пояснюється талановитістю письменників, їх високою працездат¬ні¬с¬тю і, безумовно, відмінною школою, яку вони пройшли. У цьому плані їм щастило: у “Гудку” їх колегами були В. Катаєв, К. Паус¬товський, Ю. Олеша; в журналі “Чудак”, де вона працювали в 1928-1930 рр. і опублікували більшу частину своїх фейлетонів та на¬ри¬сів, їх оточувала не менш блискуча плеяда – В. Маяковський та Ю. Олеша, Дем’ян Бєдний та Л. Никулін, М. Кольцов (головний ре-да¬ктор “Чудака”) та М. Свєтлов, В. Катаєв та М. Зощенко, Є. Зо-зу¬ля та А. Зорич, Б. Єфімов та інші.

Мішенню сатириків були керівник-бюрократ та письменник-ха¬лтурщик, буркотун-обиватель та кляузник, пихатий партієць та ін¬триган чиновник, міщанин та різного виду пристосованці. Жи-ву¬чість осміяних Ільфом та Петровим явищ, а також висока літе-ра¬ту¬рна майстерність авторів сприяє популярності цих творів серед на¬ших сучасників.

ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ “ЛІТЕРАТУРНА

ОДЕСА 20-30-х рр. ХХ ст.” (ПРОЕКТ)

Одеса – дуже привабливе місто для туристів. Тут є все необ-хі¬дне для відпочинку: море, сонце та пансіонати. Але більшість тури¬с¬тів не бажали б обмежувати свій відпочинок сонячними ваннами та різними лікувальними процедурами. Тому багато людей, що захо¬плюються творами одеських письменників 1920-30-х рр., із задо¬во¬лен¬ням відвідали б місця, що пов’язані з літературою цього часу.

Автор пропонує наступний маршрут екскурсії “Літературна Одеса 20-30-х рр. ХХ ст.”.

Початок маршруту – біля морського вокзалу. Він пролягає з порту через Потьомкінські сходи на Приморський бульвар, з якого продовжується по Сабонівському мосту і веде до вул. Софієвської, де у буд. № 13 мешкав Ілля Ільф .

З Софієвської вул. маршрут продовжується уздовж міського саду по вул. Преображенській і веде на знамениту одеську Дери-ба¬сі¬вську, про яку обов’язково в своїх творах згадує кожен одеський пись¬¬¬менник. На цій вулиці знаходиться невеличкий майдан, що но¬сить ім’я Ільфа та Петрова. На ньому знаходиться пам’ятник знаме¬нитому дванадцятому (або, як деякі вважають, тринадцятому) стіль¬¬цю із не менш заменитого роману “Дванадцять стільців”.

З Дерибасівської автор пропонує продовжити екскурсію по вул. Ланжеронівській, де у буд. № 13 розташовується Одеський дер¬жа¬в¬н¬ий літературний музей. Це єдиний у своєму роді музей з уні¬ка¬ль¬ною експозицією, що розповідає про багату літературну іст¬рію Одеси.