Актуальність теми

Катаєв помер 12 квітня 1986 р. у Москві. За своє довге та цікаве життя письменник встиг створити немало чудових творів. Та всеж найбільш плідними для нього були 1920-30-ті рр. Саме в цей період він пише як і великі серйозні твори так і яскраві сатиричні фейлетони. Невтомна уява Катаєва, цого чуттєвість та новизна зробили його одним з найбільш видатних радянських авторів, чия популярність незгасла й донині.

5. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ КОСТЯНТИНА ПАУСТОВСЬКОГО

Костянтин Георгійович Паустовський народився в Москві 1893 р. Навчався в Київському, а потім у Московському уніве-рси¬те¬тах. Працював на металургійних заводах у Юзівці (тепер До¬нецьк), Єкатеринославі (Дніпропетровськ), Таганрозі, кондуктором трамваю у Москві; під час Першої світової війни був санітаром, мат¬росом, репортером та редактором газет. Брав участь у гро¬ма¬дя¬н¬сь¬кій війні .

У радянську літературу Паустовський перш за все увійшов як талановитий майстер ліричної прози, але він також відомий як са¬мо¬бутній публіцист, критик та драматург.Одеський період життя Паустовського в основному пов’язаний з журналістикою. В одеській газеті “Сучасне слово” в 1919 р. пуб¬лі¬кується його дорожній нарис “Київ – Одеса”, окремі частини яко¬го увійшли до глави “Весільний подарунок” повісті “Початок неві¬до¬мого століття”.

У середині 1921 р. Паустовський приходить працювати в га-з¬е¬ту “Моряк”. За його словами, “это была необыкновенная газета. В ней было шестьдесят сотрудников, не получавших за свою работу ни копейки. Расплата велась черным кубанским табаком, ячневой ка¬шей и соленой камсой”.

Вперше до читачів “Моряка” Паустовський прийшов як поет:

Вы помните, – у серого “Камилла”

Ныряли чайки, словно хлопья снега,

Как чешуя, вода в порту рябила,

И по ночам слепительная Вега

Сверкала вся, как древняя корона,

Как божий знак покинутых морей…

В Одесі він став романтиком та назавжди закохався у непов-то¬р¬ні морські заходи сонця, плавання під вітрилом та невгамовний шум хвиль.

Крім “Моряка” у 1920-30-х рр. Паустовський друку¬ва¬в¬ся газеті “Маяк” (Батумі), “Гудок Закавказзя” (Тифліс), “30 днів” (Мо¬сква), “Красная новь” (Москва) та в багатьох інших. Бага-толі¬т¬ня журналістська практика стала для починаючого письменника гар¬ною школою життя. Він друкував замітки, нариси та коре¬спо¬н¬де¬нції на різноманітні теми.

Творча думка письменника постійно шукала той особливий сплав оповідання, в якому б органічно поєдналось романтично при¬пі¬¬дня¬те, але строге, вивірене філософськими категоріями наукове піз¬нବн¬ня дійсності. Висока емоційність, любов до знання, роман¬ти¬ч¬не сприй-няття оточуючого світу допомогали Паустовському в ху¬дожій формі показати сенс наукових пошуків героїв своїх творів. Обра¬зний та, умовно кажучи, “понятійний” характер його таланту до¬зволяв йо¬му в захоплюючій формі розкрити перед читачем науко¬ву теорію про причини змін підсоння та зледеніння (повість “Теорія ка¬пі¬та¬на Гер¬не-та”), розповідати про видобуток глауберової солі (“Ка¬ра-Бу¬газ”), про освоювання радянських субтропіків (“Кол¬хи¬да”), про морську метео-ро¬логію, біологію, геологію Чорного мо¬ря (“Чорне море”).

Життя та творчість Паустовського невідривно пов’язані з рі-䬬ною землею. Його книги вчать любити, відстоювати та примно-жу¬ва¬ти красу батьківського краю. Баченню цієї краси він навчався у пое¬тів, письмеників, художників, композиторів, у майстрів та бу¬ва¬лих людей – у всіх, з ким зводило його цікаве та нелегке життя.