Розвиток української культури в другій половині ХХ ст
Добрий приклад дали традиційне свято народів Криму в Сімферополі, Міжнародні фестивалі народної творчості "Слов'янське коло" в Хмельницькій та "Берегиня" у Во¬линській областях за участю колективів слов'янських на¬родів України, Росії, Білорусії, Словаччини, Югославії та ін.
При Українському фонді культури створено національ¬ну програму як частину міжнародної під назвою "Нові імена України", якою опікується ЮНЕСКО. Завдяки їй світові стали відомі справжні творчі обдарування, такі, як скри¬палі А. Білов з Хмельниччини, О. Грицаєнко з Херсона, співак В. Богачов з Одеси.Неперервний культурний потенціал несуть у собі конк¬ретні творчі колективи, діячі мистецьких жанрів, які актив¬но поширюють у світі українську культуру. Вже з 1990р. проводиться український фестиваль "Київ музик-фест". На перший фестиваль до Києва прибули гості з США, Кана¬ди, Нідерландів, Франції, Німеччини, інших країн. Фес¬тиваль зав'язав творчі контакти: так, капела "Думка" відвідала Францію, у Парижі з успіхом виступив оркестр Держтелерадіомовної компанії України під керуванням В. Сіренка. У рамках фестивалю плідно працює компози¬тор І. Карабиць. Дві артистичні групи Національної опери України влітку 1997р. показали разом з Будапештською оперою під час щорічного фестивалю "Будафест" київсь¬ку постановку "Ріголетто" і в рамках Зальцбурзького му¬зичного фестивалю (Австрія) європейській музичній гро¬мадськості "Жізель" А. Адана, "Кармен-сюїту" Р.Щедріна та концертну програму. Солісти опери та балету Р. Май-борода, В. Лупалов, С. Ярошенко, Т. Штонде, Т. Боровик, Д. Матвієнко справили на глядачів незабутнє враження своєю мистецькою майстерністю.
г Національну музику успішно поширюють квартет "Геть¬ман", гурти "Дзвони", "Соколи", "ВВ", "Гуцули", "Чорні черешні", "Брати блюзу", "Рокнація", "Жаба в дирижаблі".
Українську музику, пісню, танець пропагують у світі Державний заслужений академічний народний хор ім. Г. Верьовки під керівництвом народного артиста України ака¬деміка А. Авдієвського, танцювальний ансамбль ім. П. Вірського.
Цікавлю і самобутньою є творча палітра етнографічного хору "Гомін", яким керує лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Л. Яценко. Традиційні купала, веснян¬ки, колядки і щедрівки, обжинки, які проводить "Гомін", відтворюють збірний образ цих свят, оскільки в них вико¬ристовується пісенна різноманітність усіх регіонів України.
Хор "Гомін" став джерелом виникнення цілого ряду фоль¬клорних ансамблів "Євшан", "Просвіта", "Молодіжний гурт".
Активно пропагують у світі історію та культуру нашо¬го народу діячі української діаспори. Великими тиража¬ми вийшли дослідження з історії українського народу О. Субтельного, О. Пріцака, Т. Гунчака, А. Жуковського та ін.
Однією з ознак поступового зближення культури захід¬ної української діаспори з українською материковою куль¬турою є вручення українських урядових нагород та держав¬них премій письменникам і митцям українського поход¬ження, котрі живуть за кордоном. Ця добра практика була започаткована 1992 р. в першу річницю здобуття Україною самостійності, коли відзнака Президента України була вручена всесвітньо відомому скульпторові із Канади Л. Мо¬лові (Молодожанину).
Незалежна Українська держава стала запорукою вільно¬го розвитку літератури. Насамперед слід наголосити, що в Україну почали повертатися твори заборонених тоталітар¬ним режимом письменників, поетів зі світовим ім'ям: Івана Багряного, Уласа Самчука, Євгена Плужника, Євгена Маланюка, Олега Ольжича, Олександра Олеся, Олени Теліги, Зеновія Красівського, Богдана-Ігоря Антонича та ін.
З'явилися неупереджені твори молодих українських літе¬раторів, серед яких виділяються П. Селецький, О. Орос, О. Виженко, П. Кралюк, С. Українець, В. Мастерова, І. Римерук, О . Здобужко, В. Герасим'юк та ін.
Сучасна літературна молодь замислюється над етоло-гічними проблемами української душі крізь призму віднов¬люваної етногенетичної пам'яті. Так, в історіософіській ліриці П. Селецького ("Новітня казка про Івана Побива¬на" та ін.), С. Українця ("Плач полонянок", "Сповідь і спо¬кута Петра Калнишевського"), О. Чекмишева ("Ворог", "Мазепа") та в інших творах стали відчутними досить жорсткі неореалістичні інтонації. Історія для цих авторів не предмет захоплення, а суворий урок, без засвоєння якого неможливе самоствердження українства як повноправно¬го володаря свого життя.
Продовжують плідно працювати в українській літературі давно визнані майстри слова І. Драч, В. Крищенко, І. Калинець, М. Луків, Р. Іваничук, П. Перебийніс, Р. Федорів, Є. Сверстюк, В. Захарченко та багато інших.