Економіка, політика і моральність цивілізованого суспільства. Моральна активність особистості
Такою є реальність, і про неї неможливо змовчати, говорячи про пекучі проблеми співвідношення економічного, політичного та морального чинників існування нашого суспільства на сучасному етапі його розвитку.гіЧи можна було у світлі сказаного розраховувати на дієвість моральних закликів, переконувань, доказів, якщо логіка слів вступала в постійну суперечність із логікою діла_?у
Орієнтація на бюрократичні цілі економіки, крім усіх інших негативних сторін, шкідлива ще й тим, що позбавляє виробничі колективи міцної, земної, не вигадуваної в тиші кабінетів основи для оцінки своєї діяльності — випробування ринком. Саме економічні методи керівництва виробничою діяльністю, перевірка ринком допоможе, образно кажучи, відділити «злаки» від «плевелів» у поцінуванні виробничих зусиль колективів, знайти дійсно справедливі, не викривлені відомчо-галузевою «мораллю» принципи поцінування моральних чеснот осіб, зайнятих у суспільному виробництві.
В сучасному суспільстві намітилося зближення категорій економіки й понять моралі, внаслідок чого «безгосподарність» стає категорією моральною, а «аморальність» — категорією економічною. З цієї ж причини негативні явища в економіці породжують негативні наслідки в моральному житті людей. Усунення ж наслідків немислиме без усунення причин. Як уже зазначалося, будь-які заклики до ощадливості, працелюбства, поваги до суспільного надбання, сумлінності не вправі сьогодні розраховувати на ефект, доки не зжиті ті методи управління народним господарством, які щодня й щогодини призводять до розбазарювання національного багатства, безглуздого вигублення природних ресурсів, марної розтрати людської праці.
Економічне життя суспільства покликане підтримувати й закріплювати авторитет суспільної моральної свідомості силою повсякденного людського досвіду. Створення раціонального, економічно обгрунтованого, високоефективного виробництва — важливий фактор вироблення високої моральності у мільйонів людей нашого суспільства.
Виховання такої моральності має будуватися на міцних підвалинах етики праці, котра має для долі народу особливе значення. Саме етика праці визначає історичні перспективи й місце цього методу в світовій співдружності, зумовлює ефективність виробництва і як наслідок — рівень життя.
Національна етика праці, культура праці, суспільне багатство, народжене нею, виступають суттєвим чинником розвитку сучасного виробництва, в прогресі якого особливу роль починає відігравати суспільна мораль, внутрішні регулятори поведінки людей і цілих націй.
У системі національної культури етика праці чимдалі більше висувається на авангардні позиції, відображуючи таким чином притаманний народові моральний рівень. Саме в надрах етики праці зароджуються основи етики поведінки та в усіх інших сферах людської життєдіяльності. Зауважимо, що нові техніко-технологічні умови розвитку цивілізації висувають щораз суворіші вимоги до змісту національної етики праці, особистісних якостей індивіда, формованого такою етикою.Етика праці забезпечує включення в соціально-економічні процеси, суспільне виробництво самодіяльного населення країни. В цьому аспекті вона є дуже широким поняттям, що охоплює виробничі зусилля не тільки окремого індивіда, а й нації в цілому. Етика праці тісно пов'язана з технологічними, технічними, економічними, але в першу чергу з людськими (соціальними, психологічними, моральними, традиційно-культурними) факторами виробництва.
В системі національної культури етика праці невіддільна від економічної системи, яка може її підтримувати, зміцнювати, впроваджувати в побут і звичку широких мас, а може сприяти ізоляції етики праці, поступовому її відмиранню. Етика праці проймає всю сукупність ідейних конструкцій даного етносу, особливості його духовного минулого й сьогодення, практичну моральність, правові й політичні традиції, ту чи іншу форму державності.
В умовах сучасного науково-технологічного перевороту й зростаючої конкуренції між країнами — членами світового співтовариства такий елемент національної культури, як етика праці, набуває особливого значення в обгрунтуванні претензій нації на гідне місце в «табелі про ранги». Несподіваний стрімкий злет деяких держав Східної Азії (Сінгапуру, Тайваню, Гонконгу, Південної Кореї) не в останню чергу пояснюється досить гармонійним поєднанням новітніх західних технологій і стародавніх місцевих культур з їхніми могутніми традиціями національної етики праці.
Від рівня розвитку етики праці, її місця та ролі в системі національної культури, суспільної поваги до неї, від поширення цієї етики на всі сфери людської повсякденності, її інтеграції в структуру національного характеру й національних духовних цінностей великою мірою залежить рівень добробуту народу, його історичне майбуття в сучасному світі.