Економіка, політика і моральність цивілізованого суспільства. Моральна активність особистості
Процес формування етики праці за своєю тривалістю й складністю не поступається процесові формування національної культури, хоча впродовж існування цієї культури може змінитися кілька типів трудової етики. Тим-то жоден народ у цьому розумінні не є фатально приреченим.
Моральні максими праці залишаються й зберігаються в різних елементах культури: праві, мистецтві, етнічній психології, побуті, вихованні й сімейних традиціях, у звичках і нахилах людей. Надзвичайно важливу роль у формуванні етики праці в так званих «традиційних суспільствах» відіграє релігія.-яка освячує або засуджує такі людські якості, як заповзятливість, ділова енергійність, відповідальність, господарська ощадливість і т. д.
Досить сказати, що в Західній Європі протягом значного за часом періоду буржуазне підприємництво блокувалося католицизмом з його забороною на лихварство та банківський процент. На Сході до тривалої консервації зростання буржуазних виробничих відносин призвели окремі положення ісламу, наприклад так званий звичай «закят», котрий вимагав поділу будь-якого прибутку окремої особи з общиною віруючих — «уммою». Зведення ж останньої в ранг верховного власника всілякого прибутку робило регулярний переділ його звичною й природною справою. При цьому негарантованість інтересів власника прикривалася ідеєю примусової благодійності.
Господарська етика формує певним чином забарвлене емоційне ставлення до праці, виробництва, економіки як основи добробуту нації, до того чи іншого типу господарювання. В традиційних суспільствах господарська етика здатна набувати дуже важливої функції, входячи в систему етики релігійної, котра в свою чергу є істотною частиною
національної культури.
Епоха первісного нагромадження в Західній Європі в духовній сфері освячувалась ідеалами протестантизму. В арабському світі економічні реформи спочатку супроводжувалися реформаційними процесами. Етика, що склалася в надрах цих складних соціокультурних комплексів, виходила далеко за їхні межі, вторгаючись у політику, право і, звичайно ж, в економіку: виробництво, торгівлю, ділові контакти.
Кальвіністський напрям у протестантизмі, виходячи з ідеї приреченості людської долі, перетворював господарську діяльність на засіб перевірки Божественного присуду. Індивід дізнавався, що на нього чекає на «тому світі» в залежності від того, як ішли його справи на світі «цьому». Підприємницька діяльність у цьому розумінні набувала значення дії СВЯЩЄКИОЇ, служіння Богові, котре мало підкорятися системі правил священного бізнесу, де першість була не за прибутком як таким, не за наживою, а за самим процесом нагромадження капіталу, його зростанням. Ці правила розглядалися з позицій надсуб'єктивного обов'язку, господарсько-етичного ідеалу та бюргерської аскези.
Протестантські моральні заповіді підприємницької діяльності чітко розрізняють шанованого кальвіністського ділка від похапливого й хитрого дрібного торгівця, підкреслюють високу місію ділової людини в умовах цього типу культури. Названі заповіді забороняли ділкам багато розмовляти й вихваляти свій товар при купівлі та продажу; продавати товари, які не пройшли митного контролю; вимагати більшого банківського процента, ніж це дозволялося місцевим законодавством; накопичувати скарби, тобто перетворювати капітал на майно; витрачати його на особисте споживання; брати кредит без упевненості в можливості його повернення; дозволяти собі яку б то не було розкіш.
Як бачимо, багато з цих вимог мають етичний, а не комерційний характер, орієнтуючись на певне надзавдання, створення соціально й морально збалансованого суспільства з жорстким правовим каркасом. Наведені пункти вимог промовисто свідчать, що протестантський ділок покликаний служити надсуб'єктивним цілям, абстрагуючись від власних приватних потреб. Звичайно, в даному випадку мається на увазі належна, нормативна, ідеальна з точки зору протестантської доктрини ділова поведінка. Підприємець повинен, виходити з доктрини, яка вимагає ставити не особисті цілі, а бути зброєю його величності Капіталу, абсолютної ідеї суспільства вільного підприємництва.
Протестантська етика праці ввібрала загальний дух Реформації, яка в ідеологічному відношенні виступала відносно послідовним вираженням духу нового буржуазного часу в історії Європи, відіграла величезну роль у зруйнуванні старого феодально-патріархального ладу в культурі, мисленні, способі життя, моральних засадах. Реформація ідейно підготувала ранні буржуазні революції, виховавши особливий тип людської особистості, сформулювавши основи буржуазної моралі, релігії, філософії, ідеології громадянського суспільства, заклавши вихідні принципи взаємовідносин індивіда, групи та суспільства.Без перебільшення можна сказати, що Реформація змінила обличчя Європи, в багатьох моментах сприяючи створенню того соціального та культурного порядку, котрий і нині існує в більшості європейських країн. Сучасний стан в економічному, політичному, соціальному та культурному відношенні є наслідком тривалого історичного розвитку як у сфері буття, так і в сфері духовного. Початок цьому розвиткові був покладений в епоху Реформації, котра була досить адекватним вираженням глибинної соціокультурної сутності системи вільного підприємництва в умовах ринкової економіки. Остання підтримувалася цілим рядом ідеологічних чинників, першим серед яких слід назвати феномен протестантизму, цей специфічно буржуазний різновид християнства.