Педагогічні вимоги до викладання предмету “Християнська етика”

– усна;

– письмова;

– змішана;

5.Щодо внутрішньої, психологічної сторони;

– метод проблемного навчання;

– метод стимулів, зацікавлення;

6.За логікою передачі і сприймання навчальної інформації:

– індивідуальний (від часткового до загального);

– дедуктивний (від загального до часткового);

– індуктивно-дедуктивний.

7.Щодо ступеня керівництва навчальною роботою:

– під керівництвом вчителя у класі;

– самостійна робота учня у класі. Вдома;

8.Репродуктивний метод (відтворення чи повторення готових зразків. Положень християнської етики)

9.Метод порів6яння або аналогії.

Це пояснення на основі співставлення з образами із знайомого середовища. До методу проведення аналогії звертався Ісус Христос, добре знаючи, що до людей треба говорити мовою, яка б відповідала рівню їхнього життя і розуміння.10.Людський досвід як метод також нерідко використовував сам Ісус Христос. Робив це Він для того, щоб найскладнішу думку зробити зрозумілою.

11.Метод гіпотези: допустимо, що цей метод порівняно рідше вживаний.

Наступні форми можливого спілкування на уроках християнської етики (вони є і методи):

-тиша (О, яка вона буває красномовна чи навіть гучна!);

-мовчання (за певних обставин його і на декілька розмов не поміняєш!);

-усмішка (ніби провели смиком по струнах скрипки!);

-погляд (очі душі).

Часто методи співпадають з формами.

Найбільш популярні методи, що є, водночас, злиті з формами роботи на уроці: