Педагогічні вимоги до викладання предмету “Християнська етика”

І. Обладнання уроку: Святе Письмо, ікона, свічка...

ІІ. Урок починається із взаємного християнського вітання. Не рекомендується починати урок відразу з молитви. До неї дітей потрібно підвести, а не використовувати її як організуючий та дисциплінуючий момент. Після гучної перерви діти щонайменше думають про Бога. Тому слід якомога природніше підвести дітей до душки про Господа, зробивши вступ.

ІІІ. Молитва триває одну хвилину.

ІV. Після молитви починається І етап дидактичної структури уроку – актуалізація опорних знань. Цей етап охоплює опитування або повторення матеріалу, потрібного для нової теми уроку. Форми опитування: індивідуальна, групова, фронтальна; усна та письмова.

V. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення нової теми уроку) – завжди урочиста. Нею потрібно внести елемент зацікавлення до певної міри навіть заінтригувати.

VІ. ІІ етап уроку – здобуття знань. або пояснення нового матеріалу, на нього припадає до 25 хв. робочого часу.

Перед читанням Святого Письма можемо запалити свічку: - умовно названу “запалюванням вогника любові до Бога”. У роботі з дітьми початкової ланки використовуємо “Біблійні історії Старого та Нового Завітів”.

Після читання Святого Письма робимо паузу для того. щоб школярі осмислили, що звучало Слово Боже і починаємо збір думок дітей: неправильних, нерозумних, дивних, смішних, наївних – учні мають право на помилку.

Пояснення проводимо у два кола: перший раз - коротко, загально. Тільки основне: другий раз – детально, широко, зупиняючись на окремих моментах. Паралельно проводимо словникову роботу. Пояснюємо біблійну символіку.

Далі ведемо розмову в контексті євангельської історії чи біблійного оповідання.

При цьому поурочний матеріал групуємо у два блоки пояснення: блок біблійний та блок моральний. У свою чергу кожн6ий із блоків до зручності розділяємо на напрямки.

Пояснення матеріалу біблійного блоку доцільно подавати як у Новому так і в Старому Завітах. Прийнято вважати, що кожному символу Нового Завіту відповідає конкретний образ Старого Завіту.

Та є ряд тем, пояснення яких на основі святого Письма не є обов’язковим. Уроки християнської етики – це не уроки біблієзнавства.Пояснення не зводимо до перк5азування певного сюжету з біблії чи з твору для бесід в дусі християнської моралі – сили зосереджуємо на пошуках морального підтексту: що хотів нам цим Господь Бог сказати? Чого ми можемо з яго навчитися? – Отже, найважливішим моментом на уроці християнської етики є виведення моралі – основної думки уроку. Без цього уроку нема. Це його кульмінаційна точка. Запис моралі учнями в зошити є обов’язковим. Мораль може бути виражена основною фразою, цитатою із Святого Письма.

Якщо виведення моралі – це найважливіший момент на уроці, то найважчим є на ньому прикладів з літератури, історії, живопису, музики. Мова йде про наповнення морального блоку здобуття знань для того. щоб проілюструвати дану тему та використовувати все світське на користь релігії. Добре роблять ті вчителі християнської етики, які, уникаючи інтернаціонального космополітизму, пропонують дітям у цьому блоці українознавчий матеріал. Адже кожна нація росте “корінням в етнос, гіллям – у світову цивілізацію”; кожний народ збагачує світову скарбницю духовної культури чимось неповторним, своїм. Повинні встановлюватись між предметні зв’язки.

Необхідною є актуалізація кожної теми уроку: достатнє наведення прикладів, які б підтверджували життєдієвість теоретичного матеріалу сьогодні; порівняння обставин за часів Ісуса Христа з теперішніми обставинами.

VІІ. ІІІ етап уроку – застосування знань (за кріплення матеріалу). Це повернення до поясненого матеріалу, щоб діти краще його зрозуміли, запам’ятали. Даний структурний елемент уроку дає можливість вчителеві побачити, як він пояснив дітям тему, чи зрозуміли вони її. В окремих випадках саме на закріпленні можна поправити, ліквідувати недоліки, допущені при поясненні.