Педагогічні вимоги до викладання предмету “Християнська етика”

Сучасною і популярною є сьогодні на цьому етапі уроку християнської етики робота в групах – один з видів інтерактивних методів навчання. Переваги чи ключі цією роботи такі: відхід від авторитаризму; діти вчаться спілкуватись, вільно висловлюватись; йде виховання самостійності і співпраці водночас. Ділимо дітей на групи, наприклад, по дві парти учнів в одну групу, діти обирають собі керівника. Вони дістають завдання і працюють. Коли із завданням справляться, керівник групи представляє її: від імені кількох психологічно легше говорити, ніж від одного себе. В тому немає нічого страшного. Якщо учень не побоїться признатися серед ровесників, що і сам чогось не розуміє, спочатку вислухає в групі пояснення однокласника “на дитячий розум”, а кваліфіковане пояснення вчителя завжди отримати встигне.

VІІІ. Підсумок – необхідний. При підведенні підсумку стараємося бути конкретними.

ІХ. Домашнє завдання. Час від часу – взагалі не задаємо. Домашнє завдання з християнської етики не повинно бути обтяжливим, непосильним. Наприклад: вивчити мораль уроку – думку, яку потрібно запам’ятати; дати відповідь на конкретне запитання (але не твір); виконати малюнок.

Х.Молитва. Молитва новинка бути короткою, наприклад, “Богородице дво”, “Ісусова молитва”.

ХІ. Християнське прощання.

Методична під структура уроку християнської етики

Методична під структура – це система методичних прийомів, форм, через яку реалізується зміст уроку. У викладанні християнської етики немає якихось особливих методів. Загалом типи методів навчання даного предмета мають схожість з методами викладання інших предметів. Крім традиційних педагогічних методів, використовуються і інші можливі комунікації з учнями. Окремі методи й прийоми є специфічними.

Навчальні методи, яких найчастіше вживаємо на уроках християнської етики, можна класифікувати так:

1.За видом навчальної діяльності:

– словесний (розповідь, бесіда та ін.);

– наочний (аудіовізуальний);

– практичний (інсценізація...);

2.Щодо фази навчального процесу:

– для активізації навчальної діяльності (читання в ролях);

– для поглиблення навчального матеріалу (дидактичні угри...)

3.Щодо способу спілкування між учителем та учнем:

– фронтальний;

– груповий;

– індивідуальний;

4.Щодо форми спілкування;