Педагогічні вимоги до викладання предмету “Християнська етика”

Викладання предмета християнська етика – це ціле мистецтво. Мистецтво важке. Ці специфічні уроки вимагають неабиякої допомоги у підготовці. До фахових обов’язків учителя християнської етики, крім традиційних – бути обізнаним з педагогікою та психологією, бути професійно компетентним, володіти методикою викладання свого предмета, - входять і інші особливості його педагогічної діяльності. Конкретні вимоги до адекватної рефлексії професійних можливостей учителя зумовлені тим, що досягнення результатів у морально-етичному вихованні визначається педагогічною значущістю ролі особи, котра здійснює виховання.

В умовах класно-урочної системи уроки християнської етики мають такі особливості:

-починається урок і закінчується християнським вітанням (прощанням);

-бажаність вступу до уроку, який допомагає увійти в урок, пройнятися його духовним настроєм;

-молитва на початку і в кінці уроку;

-знак святого Христа;

-зовнішня атрибутика та обладнання уроку: ікона, свічка, Біблія;

-читання Святого Письма, відповідні форми роботи з ним;

-пояснення на основі морально-етичного твору;

-виведення моралі уроку.

Великого значення у процесі викладання цього предмета надається таким якостям учителя як справедливість, делікатність, вирозумілість, миролюбність, зичливість.

Дидактична структура уроку християнської етики (вимоги до проведення уроку)

Узагальнені вимоги щодо уроків усіх шкільних дисциплін поділяються на:

а) дидактичні;

б) виховні;

в) психологічні;

г) гігієнічні.

Уроки християнської етики носять інформаційно-пояслювальний характер. Вони щоразу несуть нову інформацію, пояснюють її, на ній виховують. Такий підхід у викладанні називається цілісним.

Ці уроки відповідають типу уроків засвоєння нових знань, найбільш поширеному, найбільш ефективному типу уроків. Програмою передбачені узагальнювальні уроки, уроки-бесіди, уроки-лекції, уроки-диспути, уроки контролю знань.

Хоча уроки християнської етики мають свою специфіку, та їх дидактична структура залишається трикомпонентною: а) актуалізація опорних знань; б) здобуття знань; в) застосування знань.

Мета уроків християнської етики завжди двоєдина: пізнавальна і виховна. В обох присутня третя: розливальна. Коли формулюємо мету, стараємося уникати дієслів доконаного виду: не виховати, а виховувати, не навчити, а навчати.