Читаючи Монтеня

Об'єктивно це призвело до розчинення ідеї Бога в нескінченному, невизначеному, тобто в природі. За ідеєю Бога Монтень визнає, отже, значення якоїсь незбагненної першопричини. Але відокремивши цю першопричину від усього земного й мирського, він приходить до безмежної волі людини в справах земних.

Торкаючись проблеми безсмертя душі, Монтень вирішує її у дусі матеріалізму, доводячи, що стан тіла тісно пов'язаний з душею. Так, наприклад, укус скаженого собаки потрясає душу людини надзвичайно сильно. Монтень не згодний з теорією Платона, який обіцяє «благодаті в майбутньому житті», тому що, на його думку, хто буде відчувати ці насолоди, уже не буде колишньою людиною, це буде щось зовсім інше. «Говорять, що з попелу фенікса народжується хробак, а потім інший фенікс; чи можна гадати, що цей другий фенікс не відрізнятиметься від першого. Ми бачимо, що шовковичний хробак вмирає й засихає і з нього утворюється метелик, а з нього, у свою чергу, інший хробак, якого безглуздо було б приймати за першого. Те, що один раз припинило існування, того більше немає. І коли в іншому місці ти, Платоне, говориш, що цими благами в майбутньому житті насолоджуватиметься духовна частина людини, то ти говориш щось неймовірне. Тому що той, хто відчуватиме цю насолоду, не буде більше людиною, а отже, це будемо не ми; адже ми складаємося з двох основних Частин, поділ яких і є смертю й руйнуванням "нашої істоти. Не говоримо ж ми, Що людина страждає, коли хробаки точать частини її колишнього тіла або коли воно гниє в землі».

Монтень переконаний, що релігія служить лише прикриттям у міжусобній боротьбі Франції, де кожна партія використовує її у своїх інтересах, «однаково творячи розбій і беззаконня». На переконання Монтеня вплинули громадянські війни, а також ті події, свідком яких він став. Випробування, що отрясли країну, змусили письменника багато чого передумати, він приходить і до такого висновку, що до всіх політичних і соціальних потрясінь слід ставитися обережно, тому що вони можуть призводити до непередбачених ^Наслідків. Приклад тому — релігійна реформація, наслідком якої виявилася

руйнівна тридцятирічна громадянська війна, що відкинула країну на кілька десятиліть назад. Монтень прагнув до єдності країни, виступаючи проти фанатизму ворогуючих партій. Як і в питанні про пізнання, він схильний прагнути тут до пошуку якоїсь першопричини, першозакону, який залишається непорушним протягом тривалого часу: «І тільки ті закони заслуговують справжнього шанування, яким Бог забезпечив існування настільки тривале, що ніхто вже того не знає, коли вони виникли і чи були до них які-небудь інші. А поки що, оскільки ми самі встановлюємо правила нашого поводження, ми приречені на неймовірний хаос».

Про закони

У житті людини існують установлені «вічні» цінності й біблійні заповіді, що виникли дуже давно: «не вбий», «не вкради», «не побажай чужої дружини» й інші.

Монтень висловлює думку, що вчинки, які раніше вважалися незаконними, незабаром узаконюються, і навпаки, законні й виправдані дії в один прекрасний день перетворюються на свою протилежність. Споконвічно досить важко з повною впевненістю судити, «що таке добре і що таке погано», тому що «добро і зло — те саме».За Монтенем, «справжньою релігією для кожного є та, котра охороняється звичаєм тієї країни, де він народився». Він дотримується думки, що «жадати влади кількох у державі, де править народ, або прагнути в монархічній державі до іншого виду правління — це злочин і божевілля». Ця думка філософа особливо цінна, якщо застосувати її до історії Російської держави. У 1917 році відбувся «палацовий» переворот, де монархію змінила «влада кількох», що прикрилася ідеями народу. Для цих. історичних подій якнайкраще підходить вислів Монтеня: «Ті, хто розхитує державний лад, найчастіше першими й гинуть при його катастрофі. Плоди смути ніколи не дістаються тому, хто її викликав; він тільки сколихнув і замутив воду, а ловити рибу будуть вже інші» Якщо ж узяти-період з 1991 р., то в Росії справді встановлюється політичний лад, який істотно відрізняється від того, який був з 1917 по 1991 pp. Якщо спиратися на думку Монтеня, то попередній лад справді був не найкращим, тому що не зберіг цілісності держави, звідси випливає, що створення й встановлення нового політичного ладу в Росії є раціональним кроком. Кардинальна зміна влади відбулася 1991 року і в Україні. Уже понад 13 років іде формування нової політичної системи, суспільство змінює свої уявлення про стосунки між владою і громадянином.

Монтень висловлюється проти законів, що ґрунтуються на чиіх-небудь інтересах, але не народних: «Ці жалюгідні закони (тому що як назвати їх інакше, якщо з нескінченної безлічі законів немає жодного, котрий з милості долі або випадкового жереба був би повсюдно прийнятий за загальною згодою всіх народів) настільки незначні, що навіть з цих трьох або чотирьох обраних законів немає жодного, якого б не відкинули не те що один який-не-будь, а багато народів». Це стосується тих законів, що встановлюються відповідно до політики держави, але ніяк не поширюються на біблійні заповіді, правила Корану, Талмуда або священні книги інших релігій, тому що народ згоден з цими правилами і дотримується їх з покоління в покоління вже не одне тисячоліття.