Мистецька школа Олекси Новаківського у 20-30 рр. ХХ ст
Михайло славився добрим голосом, що згодом навіть стало темою до роздумувань, а чи не стати оперним співаком. Він прагнув освіти - і загальної (розпочав її у Бережанах, а завершив у Львові), і фахової. У Львові він отримав перші схвальні відгуки на свої малюнки, а 1923 р. Михайло Мороз став учнем Мистецької школи Олекси Новаківського:. Школа була одним із факультетів Українського таємного університету у Львові, отож давала уч¬ням не лише ґрунтовні професійні знання, а й підносила їхній загальний освітній рівень. Ще в часі навчання в школі, яке за¬вершилося для нього 1927р., Михайло Мороз вийшов на глядацький загал зі своїми творами в ході колективних та персо¬нальних виставок у Львові. Тернополі, Станіславі, Коломиї. Він брав участь у виставці учнів школи Новаківського в Коломиї, яку відкрили в Народному домі 21 грудня 1930 р. А в останній день виставки Народний дім для майбутнього музею “Гуцульщина” за 3030 злотих закупив роботу Михайло Мороз та портрет гуцула Лендюка. “Поїздки в Карпати, до Космача зберегли на все життя приязнь до цього краю, що стане священ¬ною темою творчої праці Мороза. Вже в перших картинах, показаних на студентських виставках, він розкриває своє інди¬відуальне бачення природи, схиляючись до лірико-романтичного її трактування, і своє виняткове колористичне обдарування...» Подорож до Парижу (1928-30 pp.) Михайло Мороз здійснив на стипендію митрополита Андрея Шептицького. У мистецькій Академії Жуліан та Академії прикладного мистецтва він вивчав теорію і практику монументального мистецтва. Однією з кращих робіт того часу, виконаних студентами Академії, була монументальна фреска Михайла Мороза «Гуцульщина» (гуцул¬ка з писанками). У Парижі він увійшов у середовище молодих українських митців, мав багато творчих контактів з відомими французькими майстрами. Саме тоді Михайло Мороз зі Святославом Гординським їздили Францією, побували ледь не у всіх музеях". «В Луврі Мороз шукав близьких собі за колорис¬тичною потенційністю і душевним неспокоєм майстрів, тих. за, його висловом, що почуття людини, - Ель Греко, Рембрандт, Делакруа: інтуїтивно тягнувся до Сезанна...»
1931 p. Михайло Мороз для себе і для свого вчителя Олексі Новаківського влаштував спільну подорож Італією; відвідували музеї, визначні місця.З 1932 р. Михайло Мороз був асистентом професора Олексі Новаківського у Львові. Згодом він жив у Святоюрській палаті у Львові (1937-39 pp.), неподалік від митрополита Андрея Шептицького. на замовлення якого виконав багато портретів духовенства. Разом з тим, він з осені 1939 р. мав розпочати працю професора аналогії мистецтва в Богословській академії у Львові однак на перешкоді стала війна, яка застала митця у Космачі на Гуцульщині. «Творчий період перед війною Мороз визначає як час свого Ренесансу за величчю духу, за глибиною почуттів, з; свободою висловлювання й усвідомлення своєї гідності. Ніколи він так тісно не був зв'язаний зі своєю рідною землею, як тоді органічно жив з оточенням і гармонійно творив. Він став сонячним співцем гуцульського краю, - ця життєва щедрість буяє з його тодішніх картин»
3.3. Іван Кейван.
У Коломийську гімназію він, Іван Кейван (16 вересня 1909, с. Карлів, тепер Прутівка Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. - вересень 1992, Едмонтон, Канада), син столяра зі Снятинщини, прийшов за порадою Василя Стефаника. Було то 1919 р. Перед цим хлопець устиг закінчити Карлівську сільську школу. Його послали вчитися далі, хоч ще підростали менші ;а нього Василь, Марійка. Ганнуся, Володимир. Карикатури на гімназійних професорів Левиць кого і Сатурського засвідчили, що росте талант. 1927 p., закінчивши гімназію. Іван Кейван пішов на студії до мистецької школи Олекси Новаківського. Тут він упродовж двох років жив у мистецькій атмосфері, хоч. як сам зізнався в тому, нічого не навчився - вроджений талант графіка, яким було наділено Івана Кейвана, прагнув специфічного вияву.
Наступні чотири роки (1928-32 pp.) він віддав студіям на загальному відділі Краківської Академії мистецтв, а 1932-37 pp. учився графіки у Варшавській академії мистецтв. Малярства вчився професора Которбінського, графіку та граверську техніку поглиблено вивчав у відомих професорів Червінського. Чайковського, Кулієвича, Вулучковського. Разом з тим. він вивчав й історію та мистецтвознавство у Варшавському університеті3.
То була пора молодості, юнацьких мрій, час повного віддавання себе мистецтву. Пробував сили в літературі, був перейнятий ми¬стецтвознавчими проблемами, виступав у пресі як критик. «Як письменник, І. Кейван розпочав свою діяльність в 1927 p., спочатку як новеліст, поет і журналіст, друкуючи свої твори під різними псевдонімами в українських часописах Галичини (...) Розвідки І. Кейвана про українську книжну графіку й «Розгублені цінності» свідчать про ґрунтовні студії автора над українським мистецтвом. Також рецензії і. Кейвана на книжки й виставки свідчать про його майстерність, подібно як у графіці й портреті, передавати головніший зміст і синтезу прочитаного й баченого. В цьому від¬ношенні І. Кейван-публіцист становить рідкісне явище в сучасній українській публіцистиці», писав Володимир Сочинський.
Власне, ще в студентські роки свідченням його творчого обда¬рування були численні нагороди, головним чином перші й другі. Знали його як активного члена мистецького товариства «Спокій» у Варшаві, де навесні 1933 р. він уперше наважився прилюдно виставити свої роботи. Згодом він брав участь у діяльності Асоціації незалежних українських мистців і Спілки українських образо¬творчих мистців.