Мистецька школа Олекси Новаківського у 20-30 рр. ХХ ст
Історію культури читав у школі авторитетний в наукових ко¬лах НТШ вчений-антрополог І.Раковський, досвідчений пе¬дагог, професор філософського відділу Українського Таємного Університету.
Предмет перспективи провадив у школі відомий і популяр¬ний на Галичині архітектор Є.Нагірний, автор численних архітектурних споруд у стилі українського модерну. Викладачем техніки та технології живопису, а також історії української архітектури був улюбленець творчої молоді у школі, інженер-архітектор В.Пещанський,— емігрант із Наддніпрянської України, незамінний знавець і колекціонер укпаїнської старовини, що працював тоді реставратором. Курс історії мистецтва викладали у школі такі першорядні педагоги, як В.Залозецький — мистетвознавець високого європейського вишколу, зокрема — дослідник творчості Олекси Новаківського, автор першої монографії про нього. Окремі розділи цього курсу читав вчений лінгвіст і мис¬тецтвознавець І.Свенціцький — декан філософського фа¬культету Таємного Українського Університету, директор Національного музею у Львові.
Впродовж двох років,— у 1925-1926 — історію всесвітнього і особливо візантійського мистецтва читав у школі Митрополит Андрей Шептицький, який ще з часів своєї юності цікавився образотворчим мистецтвом, був добре обізна-1 ний з історією європейської та світової культури. Учні шко¬ли двічі на місяць відвідували його захоплюючі лекції, що відбувались у Митрополичій палаті на Святоюрській горі. У кабінеті Владики їх вже чекали на столах коштовні альбо¬ми та монографії, спеціально відібрані до обговорюваної теми. Метод викладання був подібний до університетсько¬го — на тему прослуханого розділу курсу учні писали реферати і співдоповіді. При тому, як згадують учні [14, 14], Ми¬трополит, розповідаючи про діяння європейської культури, постійно не пов'язував її з проблемами та завданнями су¬часного українського мистецтва.
Та попри увесь високий авторитет педагогів у школі най¬більшою притягальною силою для молоді був сам Олекса Новаківський, його оригінальна і сильна творча особистість. Властиво, був особливим типом педагога, котрий не просто з'являвся у певні години на лекції для молоді, як це практикувалось у більшості шкіл. Олекса Новаківський що¬денно жив з учнями одним життям, віддаючись їм повністю. Помешкання його, розміщене у суміжних із майстернею кімнатах, нерідко служило притулком для бідніших учнів. Тут на стінах були порозвішувані малярські полотна Олек¬си Новаківського, з якими молодь могла щоденно контак¬тувати, отримуючи прекрасні взірці образного творчого мислення вчителя.
Основним методом творчого навчання і виховання у школі) Олекси Новаківського була, таким чином, безпосередня індивідуальна робота професора з учнями з метою переда¬ти їм професійний досвід і мистецьку майстерність. Олекса Новаківський, в такий спосіб, фактично реалізував у школі принцип індивідуальної навчально-творчої май¬стерні, керованої одним авторитетним педагогом, що має власну концепцію творчого бачення. Цей принцип зближу¬вав його педагогічну практику із новітніми методами про¬фесійної підготовки мистця, що застосовувались тоді у за¬снованій в 1917 році Українській Академії мистецтв у Києві, де був введений структурний поділ не за факультетами, а за індивідуальними творчими майстернями."Писана" програма професійного навчання при такому ме¬тоді викладання необов’язкова, вона, радше, реалізується вчителем "на живо", під час безпосереднього обміну дум¬ками чи бесіди з учнями. І все ж, на основі спогадів учнів та висловлювань самого Олекси Новаківського, можемо нині хоча б в основних рисах реконструювати неписану на¬вчальну програму в його школі.
Будучи сам вихованцем Краківської академії мистецтв, Но¬ваківський від перших днів заснування школи намагався по¬ставити викладання у ній на високий академічний рівень. Основою професійної грамоти вважав солідне опанування формою, міцний реалістичний рисунок.
Навчання проводилось за системою індивідуальних корект: розглядаючи по¬чергово рисунки учнів, Олекса Новаківський робив кожному зокрема відповідні вказівки. При тому кожен з учнів навчав¬ся на власній практиці, а професор, вказуючи дорогу, доводив працю студента до кінцевого мистецького завершення.
Рисунок і композицію Олекса Новаківський вважав дисциплінуючим фактором у малярстві, а колір — його емоційним, ірраціональним первістком. І ому олійне малярство було дещо відсунуте у школі на другий план. Малювання на] пленері відбувалось щорічно під час літніх вакаційних виїздів школи до Космача, фінансованих Митрополитом І Андреем Шептицьким.
У цьому мальовничому селі учні школи мали можливість близько зіткнутися з неповторним національним колоритом гуцульського побуту, звичаїв, обрядів, з розмаїттям давніх художніх ремесел. Все це формувало творчу уяву учнівської молоді, будувало її національну самосвідомість. Тема Гуцульщини, її міфологія, народні характери, багата обрядовість і мальовничий побут на все життя увійшли у творчість самого Олекси Новаківського і ряду його учнів.