Мистецька школа Олекси Новаківського у 20-30 рр. ХХ ст
У Космачі, на пленері, Новаківський давав учням ряд цінних фа¬хових настанов, вимагав, передусім, цільного бачення при¬роди, точності у сприйнятті колірних відношень, вірного визначення тональності кольору, його напруги і насиче¬ності.
Як засвідчують у своїх спогадах учні Олекси Новаківського, навчання у його школі відіграло важливу роль у їх творчому становленні, за¬пам'яталось на все життя, як світлий, овіяний ностальгією міф юності. Таке особливе ставлення учнів до школи, кот¬ра для багатьох була лише короткотривалим етапом, всього лиш початком у їх подальшій художній освіті — не була випадковістю. Справа в тому, що школа Олекси Но¬ваківського у певному сенсі була унікальним явище в історії вітчизняного шкільництва. Не був це тільки учбовий заклад зі звичайним типом лекційного навчання. Завдяки високому авторитетові Олекси Новаківського його школа в скорому часі перетворилась у своєрідний національний ареопаг молодих творчих сил західноукраїнських регіонів.
Атмосфера творчого ентузіазму та серйозне ставлення до мистецьких завдань, що панували у школі, притягували молодь з усіх куточків України — із Галичини, Буковини, Гуцульщини, навіть з Волині та Наддніпрянської землі. За понад десятилітній період існування школи (1923-1935) у стінах її навчалися більш ніж 90 учнів.
Аналіз джерельних матеріалів до діяльності Мистецької школи Олекси Новаківського у Львові дозволяє розгляда¬ти ЇЇ сьогодні як унікальне явище в історії українського ху¬дожнього шкільництва. Була це не тільки перша на Гали¬чині мистецька школа із чіткою українською національно-культурною орієнтацією, але й активний осередок духов¬но-мистецького життя того часу, котрий і в наступні деся¬тиліття мав широкий резонанс в діяннях української куль¬тури не тільки в Україні, але й далеко поза її межами — у багатьох країнах Західного світу.
3.1. Ярослав Лукавецький.
Створити Портрет художника, чия творчість майже невідома сучасно¬му шанувальнику українського об¬разотворчого мистецтва, видається надто складною справою. Тому обе¬ремо для початку начерковий рису¬нок, штрихи якого дадуть нам змогу підкреслити своєрідне, найсуттєвіше у його творчості.
Перед нами літня людина. Ніхто б їй не дав вісімдесят літ, якби не сива голова і легка сутулість та ще печаль на устах, ота, що буває в осінніх садах. Цей чоловік завжди непосидющий, стрімкий v рухах, дотепний, з очима, які весь час ви¬промінюють внутрішню енергію. Співбесідника зацікавить новими думками про сучасний розвиток ми¬стецтва на Прикарпатті, відкриє сторінки історії України. Ця людина пережила й передумала багато. На його життєвому шляху було духов¬не піднесення й падіння, радість і горе, успіх і зневіра, але ніколи не покидала його жадоба до праці, яка й допомогла вижити у боротьбі з неправдою.
Я. К. Лукавецький побачив світ 28 березня 1908 року в м. Снятині. Початок нового сторіччя не обіцяв спокійного життя навіть у малень¬ких провінційних містах Галичини. Вже в 1915 році родина Лукавецьких змушена була покинути Покуття і переїхати в Чехію в м. Оломуц. Але там вона не засиджується, через два роки повертається на рідну зем¬лю до Коломиї.В цьому місті пройшли дитячі й юнацькі роки, тут він закінчив по¬чаткову школу і українську гімна¬зію. Коломия в 20—30-х роках від¬значалася інтенсивним культурним життям. Видавалися газети й жур¬нали, виступали професійні театральні трупи, творили відомі українські письменники, такі як А. Чайковський, "А. Крушельницький. Атмосфера пожвавлення українського культурного життя, яка протидіяла шовіністичний політиці польського /ряду, не могла не вплинути на талановитого юнака.
Саме в гімназії, яку Я. Лукавецький закінчує в 1928 році, він зацікавлюється мистецтвом — у молодших класах збирає репродукції кар¬тин художників усіх мистецьких епох, і як пригадує, в нього їх на¬збиралося до двадцяти скриньок, у старших класах зацікавлення пере¬ростає в життєву потребу і він по¬чинає малювати не тільки на вимо¬ги шкільної програми, повсякчас ма¬лює з натури, копіює картини Я. Пстрака, І. Труша, й. Куриласа, М. Івасюка. Будучи учнем восьмого класу виконує декорації на замов¬лення професійних театрів.
Активна участь молодого Я. Лукавецького у культурному житті Коломиї привернула увагу відомого українського громадського діяча і цінителя гуцульського народного ми¬стецтва В. Кобринського. Він і порекомендувзи юнакові піти вчитися до приватної школи Олекси Новаківського. Ця школа визначила по¬дальшу життєву й творчу долю Яро¬слава. Як згадує художник, він там більше дивився на картини велико¬го майстра, очима вбирав буйність фарб і нестримність ліній, які нагально атакували його експресивну та вразливу натуру, ніж малював. Сер¬це, наче й відчувало красу створе¬ного Новаківським світу, а розум ще був замалим, щоб осягнути той обшир і глибину новаторських по¬шуків у живописі. В школі були за¬кладені ті основи розуміння рисун¬ка й живопису, які згодом ляжуть у власну концепцію творчого бачення світу: «...не бездумне копіювання природи, а на підставі натури тво¬рення цільно закомпонованої, коло¬ристичної, а, головне, настроєвої роботи — не існуючої в природі».