Кухoнна Сіль

Температура плавлення, ос801

6. ПРОВАРЕНА СІЛЬ

З упевненістю можна сказати, що, принаймні, одна хімічна сполука в досить чистому виді мається в кожнім будинку, у кожній родині. Це – поварена сіль або як її називають хіміки – хлорид натрію NaCl. Відомо, що, ідучи з тайгового притулку, для випадкових подорожан мисливці неодмінно залишають сірники і сіль. Поварена сіль зовсім необхідна для життєдіяльності організму людини і тварин. Недолік цієї солі приводить до функціональні й органічних розладам: можуть виникати спазми гладкої мускулатури, іноді уражаються центри нервової системи. Тривале сольове голодування може привести до загибелі організму. Добова потреба в повареній солі дорослої людини складає 10...15 гр. В умовах жаркого клімату потреба в солі зростає до 25...30 гр. Це зв'язано з тим, що хлорид натрію виводиться з організму з потім і для відновлення втрат в організм потрібно вводити більше солі. При роботі в гарячих цехах і в умовах сухого і жаркого клімату лікарі рекомендують пити підсолену воду (0,3...0,5%-ний розчин повареної солі), тому що сіль сприяє утриманню води в тканинах.

Якщо не давати тварині їжі, то через якийсь час воно загине від виснаження організму. Якщо тварина годувати без обмеження, але знесоленою їжею, то воно вмре ще швидше. Справа в тім, що поварена сіль служить джерелом утворення в шлунку соляної (хлороводню) кислоти, що є складовою частиною шлункового соку. Добова кількість шлункового соку дорослої людини досягає 2 л. Його кислотність характеризується рівним 1,5...2,0.

При зниженій кислотності лікарі прописують пацієнтові слабкий водний розчин соляної (хлороводню) кислоти, а при підвищеній кислотності він випробує печію і йому рекомендують приймати питну соду. Вона нейтралізує надлишок кислоти відповідно до рівняння:

HCl + NaHCO3 = NaCl + CO2 + H2О

Харчові білки, що надходять у шлунок, під дією ферменту (біологічного каталізатора) пепсину розщеплюються на окремі складові амінокислоти або блоки цих амінокислот. З них синтезується білок, властивому даному організмові. Фермент пепсин утвориться з іншого ферменту – пепсину. Для перетворення пепсину в пепсин необхідна соляна кислота. При її недоліку в шлунковому соку переварювання і засвоєння білків не відбувається або йде в малому ступені. Соляна кислота також бере участь в утворенні гормону секретину і деяких інших гормонів, що стимулюють діяльність підшлункової залози. Крім того, вона сприяє переходові харчових мас зі шлунка в дванадцятипалу кишку і знешкодженню мікробів, що попадають у шлунок із зовнішнього середовища.

Однак хлорид натрію потрібний організмові людини або тварини не тільки для утворення соляної кислоти в шлунковому соку. Ця сіль входить у тканинні рідини і до складу крові. В останньої її концентрація дорівнює 0,5...0,6%.

Водні розчини NaCl у медицині використовують у якості кров’яно захисних рідин після кровотеч і при явищах шоку. Зменшення змісту NaCl у плазмі крові приводить до порушення обміну речовин в організмі.

Не одержуючи NaCl ззовні, організм віддає його з крові і тканин.

Хлорид натрію сприяє затримуванню води в організмі, що, у свою чергу, приводить до підвищення артеріального тиску. Тому при гіпертонічній хворобі, ожирінні, набряках лікарі рекомендують знижувати добове споживання повареної солі. Надлишок в організмі NaCl може викликати гостре отруєння і привести до паралічу нервової системи.

Організм людини швидко реагує на порушення сольового балансу появою м'язової слабості, швидкою стомлюваністю, втратою апетиту, виникненням спраги.

Поварена сіль володіє хоча і слабкими, але антисептичними властивостями. Розвиток гнильних бактерій припиняється лише при її змісті в 10...15%. Це властивість широка використовують у харчовій промисловості і при збереженні харчових продуктів у домашніх умовах.Організм первісної людини одержував необхідну сіль з їжею тваринного походження. Однак потреби організму змушували шукати неї в більш концентрованому виді. Давно було виявлено, що деякі рослини мають приємний солоний смак. Такі рослини сушилися, а потім спалювалися в багатті. Золу, що виходить, використовували як приправу до їжі.