Координація діяльності контрольно-ревізійних і правоохоронних органів щодо здійснення контролю і попередження зловживань

Таке роз’яснення діючого Закону в Інструкції не звужує коло суб’єктів можливого проведення ревізій і перевірок, а, навпаки, створює умови для правового призначення та законного проведення ревізій і перевірок.З огляду на інтереси держави, в проекті Інструкції вперше знайшло місце таке положення, як участь працівників ДКРС у проведенні ревізій (перевірок) суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюється іншими державними контролюючими органами. Це положення дає можливість органам ДКРС здійснювати в ході ревізій на непідконтрольних об’єктах тематичні перевірки, але очолювати такі ревізії повинні органи податкової служби, державної інспекції і контролю за цінами, державної служби боротьби з економічною злочинністю чи інші державні органи, які мають законодавчо визначені повноваження на проведення перевірок на таких підприємствах.

Для формування у працівників правоохоронних і контролюючих органів єдиних методологічних підходів при призначенні і проведенні ревізії або перевірки, що має винятково важливе значення для встановлення і документування фінансових порушень, необхідно визначитись із іншими основними поняттями, які використовуються в практиці їх спільної роботи, зокрема такими, як “законодавство з фінансових питань”, “ревізія”, “перевірка”, “зустрічна перевірка”, “компетенція”, “збитки” тощо.

Поєднавши певні положення нормативно-правових актів та наявну практику контрольно-ревізійної роботи, автор схильний стверджувати, що ці терміни мають таке значення:

1. “Законодавство з фінансових питань” – сукупність чинних на будь-який момент контрольного періоду нормативно-правових актів держави, якими регулюються процеси утворення, розподілу та використання фінансових ресурсів держави.

Основними видами фінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційні відрахування; податки і збори з підприємств, установ і організацій; прямі і непрямі податки з населення, відрахування на соціальні цілі; доходи від зовнішньоекономічної діяльності; виручка від реалізації безгосподарного та наявного в надлишках майна; надходження від продажу державних запасів і резервів; надходження від оренди об’єктів нерухомості, земельних ділянок, устаткування, транспортних засобів; надходження з погашення кредитів, наданих раніше іншим державам; одержання кредитів і гуманітарної допомоги з-за кордону; надлишок обігових коштів.

Оскільки в статті 2 Закону визначено, що “ревізія – це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань...”, то розкриття цього терміну в контексті з розумінням відмінності ревізії від перевірки дає можливість обґрунтувати необхідність і можливість перевірки в ході ревізії органами ДКРС питань стосовно нарахування і сплати податків, інших обов’язкових платежів тощо. Загальновідомо, що фінансові ресурси України включають у себе державні фінансові ресурси (бюджетні кошти і кошти державних цільових фондів), ресурси підприємницьких структур та індивідуальні (громадські) фінансові ресурси. До фінансових ресурсів держави не відносять лише фінансові ресурси іноземних держав, які знаходяться на території України в користуванні посольств, консульств.

2. “Ревізія” – форма наступного контролю, що являє собою систему обов’язкових контрольних дій за документальною і фактичною перевіркою дотримання підприємством, установою чи організацією законодавства з фінансових питань, законності, доцільності й ефективності здійснених господарських і фінансових операцій, достовірності обліку і звітності, спосіб викриття і документування незаконного утворення, розподілу або використання фінансових ресурсів, недостач коштів і матеріальних цінностей, а також метод аналізу законності і правильності дії посадових осіб при здійсненні фінансово-господарських операцій.

3. “Перевірка” – метод документального контролю за окремими ділянками фінансово-господарської діяльності підприємства, установи чи організації, спосіб виявлення і документування незаконного утворення, розподілу або використання фінансових ресурсів.

Якщо під час ревізії здебільшого потрібно перевіряти всі три складові існування фінансових ресурсів – утворення, розподіл та використання, то при перевірці допускається вибірковість і фрагментарність таких дій – перевіряється утворення і розподіл (переважно податковими органами) або розподіл і використання фінансових ресурсів (переважно контрольно-ревізійними органами).

4. “Зустрічна перевірка” – метод документального підтвердження підприємством, установою чи організацією, що мали договірні взаємовідносини з об’єктом контролю, на прохання контролюючого чи правоохоронного органу виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності (повноти відображення в обліку об’єкта контролю).У жодному нормативно-правовому акті України немає визначення “зустрічної перевірки” як примусового процесу для об’єкта, на якому вона проводиться. Тобто є або ревізія, або перевірка, іншого законодавством не визначено. Якщо при одержанні на письмовий чи усний запит ревізора від підприємства, установи чи організації, що мали договірні взаємовідносини з об’єктом контролю, документів стосовно виду, обсягу чи якості операцій та розрахунків виникає підозра у їх достовірності, то перевіряючий чи правоохоронний орган має право, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 23.07.98 № 817/98 “Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності”, ініціювати на такому об’єкті проведення позапланової перевірки чи ревізії. Крім цього, не забороняється й надалі в установленому порядку проводити на підприємствах, в установах і організаціях зустрічні перевірки (коли ревізор спільно з бухгалтером звіряє певні записи в касових, бухгалтерських і складських книгах із подальшим оформленням результатів такої звірки у вигляді двостороннього акта). Однак ревізор чи правоохоронний орган повинен чітко усвідомлювати, що навіть при виявленні порушень, заходи впливу до посадових осіб об’єкта, на якому проводиться зустрічна перевірка, не застосовуються. Право ж одержувати на свої запити необхідні відомості органам ДКРС делеговано пунктом 5 статті 10 Закону, де визначено, що “Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням у Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право одержувати... від підприємств і організацій, у тому числі недержавної форми власності, довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями, що ревізуються або перевіряються”.