Концептуальні положення реформування податкової системи в україні

Розглянемо детальніше зміни, які пропонуються у численних концепціях податкової реформи. Усі вони фактично стосуються трьох пунктів:

– назви податку;

– рівня ставки податку;

– бази оподаткування.

З першим пунктом ми визначилися. Що ж до інших, то запропоновані зміни також важко віднести до категорії кардинальних, оскільки вони стосуються більше форми, аніж змісту. Проте, щоб не бути безпідставними, повернемося до їх аналізу.

Справді, на перший погляд здається, що заміна ПДВ за ставкою 20 % на податок з реалізації за ставкою 9 % або 7 % надає платнику податку значну користь. Однак проведемо порівняльний аналіз для того, щоб маючи аналітичний матеріал, зробити більш аргументовані висновки.

При реалізації всіх розрахунків ми користувалися джерелами офіційної статистичної інформації та виходили з таких припущень:

– структура витрат виробництва в середньому по економіці України залишається постійною у короткотерміновому періоді;

– контрольований рівень інфляції – в межах 10–12 % річних протягом одного бюджетного року;

– відхилення питомої ваги податкових надходжень у Зведеному бюджеті незначні щодо головної тенденції їх зміни у короткотерміновому періоді;

– кількість виробничих циклів у середньому по економіці України – чотири, що відповідає припущенням, з яких виходили автори вищезгаданих концепцій;

– існує мінімально необхідна межа державних видатків, тому неможливим є різке зменшення її доходів від запланованої величини, оскільки можливість фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок зовнішніх позик, емісії грошей або державних цінних паперів на сьогодні обмежена чи економічно недоцільна;

– неможливим є суттєве розширення бази оподаткування у короткотерміновому періоді.

Рис. 4.1. Динаміка зміни (базисні індекси) кінцевої ціни реалізації продукції після чотирьох виробничих циклів та бюджетних надходжень залежно від зміни ставки ПДВ (20 % – 15%).

Рис. 4.2. Розташування ПДВ і податку з реалізації залежно від рівня ставки податку на площині "бюджетні надходження від податку – кінцева ціна реалізації після чотирьох циклів виробництва" (ПДВ зі ставкою 20 % = 100 %)Рис. 4.3. Функції залежності обігових коштів підприємства від кількості виробничих циклів при застосуванні ПДВ і податку з реалізації

Отже, розрахунки показують (див. таблиці 4.1–4.9, рис. 4.1–4.3), що обіговий податок за ставкою 7 % більш здатний до того, щоб зробити українські товари дешевшими та підняти їх привабливість з погляду потенційних покупців, ніж ПДВ за ставкою 20 %. Проте слід враховувати всі аспекти проблеми.

Віддаючи перевагу одній складовій, ми отримуємо нові проблеми з іншими. Зокрема, якщо оберемо ПДВ з чинною ставкою базового показника (100 %) при всіх розрахунках, то дійдемо висновку, що разом із зменшенням кінцевої ціни реалізації після чотирьох циклів виробництва (у випадку застосування податку з реалізації за ставкою 7 %) до рівня 92,32 % базисної ціни суттєво падають обсяги надходжень до Державного бюджету (див. табл. 4.9, рис. 4.1). Доходи бюджету від податку з реалізації за ставкою 7 % становлять 73,07 % базисного рівня. При цьому необхідно звернути увагу на те, що при збільшенні ставки податку з реалізації на 2 базисних пункти, тобто до рівня 9 %, отримуємо податок, фактично ідентичний ПДВ за характеристиками, які нами досліджуються (див. табл. 4.9, рис. 4.1). Так, остаточна ціна продукту після чотирьох циклів виробництва у випадку застосування податку з реалізації за ставкою 9 % становить 99,42 % базисного показника, а надходження до бюджету – 97,92 % відповідної бази.