Концептуальні положення реформування податкової системи в україні

Рис. 4.4. Динаміка приросту номінальних ВВП і заробітної плати працівників та службовців за 1992–2000 роки.

Активізація соціальної спрямованості податкової політики покликана сприяти ліквідації гіпертрофованого дисбалансу між доходами бідних та багатих. Одне з функціональних призначень податкової системи – її егалітарна властивість, тобто здатність вирівнювати доходи. Детальніше про це мова піде нижче. Тут відзначимо, що підвищення соціальної орієнтації податкової системи означає модернізацію багатьох її складових, зокрема, прибуткового податку з громадян, майнових податків, універсальних та специфічних акцизів тощо. Удосконалення податкової політики за сценарієм соціальної спрямованості не просто бажане, але й необхідне з точки зору існування незалежної суверенної держави. В іншому разі виявляться логічно незавершеними всі здійснені та прогнозовані процеси національного державотворення, зважаючи, що в демократичному суспільстві, яке ми будуємо, узагальнений критерій ефективності лежить у площині покращання якості життя його громадян. У цьому полягає одна з відмінностей розроблених концептуальних підходів. Реалізація запропонованої ідеології ніякою мірою не принижує значимості та не вступає в протиріччя із заходами, спрямованими на розвиток виробництва. Водночас це потребує певного переміщення акцентів у здійсненні податкових перетворень, а тому повинно знайти адекватне відбиття на всіх складових теоретичної конструкції реформування податкової системи: концепції, стратегії та конкретних заходах з їх реалізації.На перший план виступає комплекс проблем, пов’язаних з оподаткуванням фізичних осіб та зменшенням податкового навантаження на фонд заробітної плати, що за ланцюговим ефектом:

– сприятиме розв’язанню проблем виробництва, оскільки трудові ресурси є головним та вирішальним компонентом матеріального виробництва;

– забезпечить випереджаюче зростання платоспроможного попиту, що є основою відновлення виробництва та економічного зростання. Підвищення внутрішнього споживання як найефективніший стимул економічного розвитку потребує докорінного перегляду заробітної плати і соціального забезпечення;

– скоротить масштаби тіньового сектора. Високі ставки оподаткування особистих доходів поряд з високим рівнем нарахувань на фонд оплати праці – ключовий чинник, що виштовхує доходи у тіньову сферу. Заходи зі зменшення податкового навантаження на особисті доходи та фонд оплати праці виявляться більш результативними порівняно зі зниженням ставки податку на прибуток;

– дасть змогу отримати вигоду від здійсненого реформування більшості громадян, а не вузькому прошарку населення, враховуючи надзвичайно обмежені в умовах сьогодення можливості для зняття гостроти суперечностей у сфері податкової політики.

Управління ефективністю за допомогою податків не менш важливе, ніж підтримка оптимальної їх частки, що не може стати одним з концептуальних положень при формуванні раціональної податкової стратегії. Тут потрібно провести паралель з думкою щодо ефективності політики трансформації взагалі. Вважається, що одним з головних критеріїв такої політики є не її оптимальність (напевне, вона такою ніколи не була), а те, чи проклала вона шлях динамічно ефективним рішенням, стійким у фінансовому плані траєкторіям зростання.

Таким чином, базовими напрямами формування раціональної податкової системи необхідно визнати наступні положення.

1. Докорінному реформуванню не повинні підлягати основні групи податків, які формують внутрішню структуру податкової системи:

– загальні податки, які залежать від економічної діяльності платників податків, зокрема, податок на прибуток, ПДВ, прибутковий податок з громадян, податок на нерухомість;

– інші податки, основою для сплати яких повинна бути відповідна специфіка діяльності (наприклад, виробництво підакцизних товарів чи їх ввезення на територію України) чи здійснення платником податків або на користь платника податків певних дій (наприклад, державне мито);

– податки, які мають чітко окреслену специфічну спрямованість (наприклад, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір від плати за транзит через територію України мінеральної сировини, єдиний соціальний податок).

2. Раціоналізація структури податкової системи за рахунок: