Концептуальні положення реформування податкової системи в україні

Розширення податкової бази має здійснюватись за рахунок таких основних чинників:

– покращання збору податків у тих галузях економіки, які фактично вже охоплені системою оподаткування. Першим кроком при цьому повинна стати відміна чи радикальне скорочення звільнень від усіх видів податків. Другий крок – докладання максимуму зусиль для того, щоб охопити оподаткуванням майже сформований приватний сектор. При наявності труднощів обрахування податкових зобов’язань цього сектора на основі його доходів слід використати можливість методів оподаткування на основі витрат. Третім кроком має бути обкладання податками тих секторів, що не підлягають оподаткуванню. Це не означає повної відмови від їх підтримки, але повинно мати цільовий характер;

– розробки механізму сприяння виникненню малих і середніх підприємств і підприємств сфери послуг, які з кожним роком визначають все більшу частку ВВП країни;

– використання можливостей для збільшення надходжень від зовнішньої торгівлі;

– виявлення і систематизація витоків і сфер прояву протистояння інтересів держави та платника податків з метою збереження податкової бази і трансформації непередбачених ризиків невиконання податкових рішень у передбачені, які можуть долатися у процесі функціонування податкових відносин;

– використання резервів, що лежать у сфері приватизації, тобто недопущення випадків, коли в результаті приватизації відбувається зменшення податкових надходжень до бюджету.Аналізуючи всі ці вимоги, можна дійти висновку, що податкова реформа має відбуватися еволюційним шляхом. Кардинальна реформа податкової системи у найближчий час недоцільна через відсутність:

– реальних умов здійснити відчутне і швидке зниження податкового навантаження;

– впевненості, що вивільнені внаслідок зменшення податкового навантаження кошти будуть спрямовані на виробничі потреби;

– адекватності між отриманими вигодами та втратами (матеріальними і моральними), що виникнуть внаслідок реалізації податкових змін;

– умов для запобігання ухиленням від сплати податків;

– виваженої державної політики видатків.

Сьогодні у податковій сфері слід максимально використати наявні можливості вдосконалення податкової політики, щоб при мінімальних втратах податкових надходжень до бюджету досягти як пом’якшення протиріч у податкових відносинах, так і нарощування можливостей зростання податкової бази. З цією метою, крім зазначених вище кроків, необхідно, з одного боку, створити ряд передумов для досягнення ефективності податкових реформувань, а з іншого – здійснити ряд конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення власне податкової системи.

По-друге, до вирішальних завдань, які стоять перед концепцією податкових реформувань, як видається, слід віднести гармонізацію загальнодержавних інтересів та інтересів платників податків. Саме ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин у результаті визначає ефективність оподаткування та його спрямованість на суспільний розвиток. Це активізує максимальне обмеження тиску на здійснення єдиної податкової політики окремих політичних партій, рухів, груп, зацікавлених суспільних об’єднань і організацій, а також сприяє адекватності системи податкового адміністрування і визначеним напрямам цих реформувань.

Таким чином, сприяти створенню та втіленню раціональної податкової стратегії можна в умовах відображення концепцією податкової системи як:

– складної сукупності суспільних відносин;

– органічної складової економічної системи;