Фінансовий стан суб’єктів господарювання та їх податкоспроможність

Взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням власного та позичкового капіталу складає поняття фінансового левериджу. Фінансовий леверидж у сучасній літературі визначається як потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу і структури власного та позичкового капіталу. Він розраховується таким чином:

Кф.л. = ∆ЧП (%) /∆П (%),

де ∆ЧП – темп приросту чистого прибутку;

∆П – темп приросту валового прибутку.

Цей коефіцієнт показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, однією із складових якого є його плече, що розраховується як відношення позичкового капіталу до власного. Збільшуючи або зменшуючи плече важеля залежно від наявних умов, можна впливати на прибуток і прибутковість власного капіталу.

Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з можливою нестачею коштів для виплати відсотків за довгостроковими кредитами. Незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку, що небезпечно при спаді виробництва.

Якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового левериджу дорівнює 1, тобто ефект важеля відсутній. У даній ситуації зміна валового прибутку на 1 % призводить до такого ж збільшення або зменшення чистого прибутку. При зростанні частки позичкового капіталу підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу, коефіцієнта фінансового левериджу і чистого прибутку. Це свідчить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування при високому плечі важеля.

Виробничо-фінансовий леверидж є узагальнюючим показником. Він являє собою добуток виробничого і фінансового левериджу. Цей показник відображає загальний ризик, пов’язаний з можливою нестачею коштів для відшкодування виробничих і фінансових витрат щодо обслуговування зовнішнього боргу.

5. Одним із показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність. Вона трактується як можливість своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання наявними грошовими ресурсами.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у готівку.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов’язаннями у пасиві, які групуються за ступенем терміновості погашення.

Відповідно до наведеної тези поточні активи можна поділити на три групи:

1) гроші та короткострокові фінансові вкладення (найбільш ліквідна група);

2) готова продукція, товари відвантажені та дебіторська заборгованість;

3) виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.

Платіжні зобов’язання підприємства поділяють на такі три групи:

1) заборгованість, терміни оплати якої вже настали;

2) заборгованість, яка повинна бути погашена найближчим часом: