Фінансовий стан суб’єктів господарювання та їх податкоспроможність

Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу у виручці. Маржинальний дохід підприємства являє собою суму постійних витрат та прибутку.

Виходячи з порогу рентабельності, можна розрахувати запас фінансової стійкості підприємства за формулою:

ЗФС = ((виручка – поріг рентабельності) / виручка) ´ 100.

У ході аналізу аналітик повинен з’ясувати, наскільки близький або далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститися виручка підприємства.

На закінчення своєї роботи аналітику необхідно узагальнити всі результати аналізу і зробити точний діагноз фінансового стану підприємства, а також його прогноз на перспективу. Слід розробити конкретні заходи, що дозволять поліпшити фінансовий стан підприємства. Разом з його загальним поліпшенням підприємство отримає змогу вчасно та повно розраховуватися за податковими зобов’язаннями. Це, у свою чергу, справлятиме позитивний вплив на подальше поліпшення фінансового стану за рахунок уникнення фінансових санкцій.

Управлінські рішення мікрорівня щодо податкоспроможностіЗа результатами проведеного аналізу фінансисти-економісти підприємств повинні зробити узагальнені висновки. Ці висновки мають бути офіційно оформлені та подані на розгляд адміністрації і засновників (власників) підприємства. Оформлення провадиться у вигляді друкованого висновку або довідки. Можливе складання також і інших документів довільної форми, наприклад, доповідної записки.

Подані висновки спеціалістів свідчать про спроможність або неспроможність підприємства сплачувати податки повністю та вчасно. У випадку неспроможності слід з’ясувати причини такого становища. Таких причин є дві:

– неефективна фінансово-податкова політика підприємства;

– надмірний податковий тягар, тобто непродумана державна податкова політика.

У першому випадку розробляється проект управлінських рішень про заходи щодо більш ефективного використання фінансових ресурсів підприємства. Таким чином, вивільняються кошти, необхідні для розрахунків з державою. Якщо ж у результаті неефективної внутрішньої фінансової політики підприємство вже знаходиться у кризовому стані, то розробляються санаційні заходи. При цьому можуть бути використані будь-які доступні методи санації. Одним із таких методів може бути отримання відстрочки щодо розрахунків за податками. Він використовується на початковій стадії кризи. Ця відстрочка надається на кредитних умовах. Звертаючись з даного питання до податкової інспекції, підприємство повинне подати всі необхідні відомості про свій фінансовий стан, про можливість його покращання та можливість розрахунків у визначені терміни.

Рішення про надання відстрочки приймається керівництвом податкових інспекцій. У випадку позитивного рішення укладається кредитний договір. Але слід зауважити, що цей договір може бути укладений лише у випадку, коли підприємство ще не є банкрутом, тобто його фінансовий стан не є безнадійним.

В іншому випадку будь-які внутрішні рішення підприємства не можуть покращити ситуацію, тому зусилля фахівців повинні бути спрямовані на мінімізацію податків легальними шляхами. Для цього проводиться обґрунтування вибору допустимих методів оподаткування, можливості використання різних пільг, можливості зміни структури виробництва чи спеціалізації з метою використання пільг і т. д.

Коли відповідних заходів недостатньо, підприємства мають вибір: чи припинити свою діяльність, чи тінізувати частину своїх оборотів. Враховуючи вітчизняний досвід, у більшості випадків приймаються рішення щодо тінізації. Однак такий шлях покращання фінансового стану є кримінальним. Рано чи пізно він загрожує відповідальністю посадових осіб, а також закриттям самого підприємства. Крім того, тіньовий обіг коштів не дає можливості провести всі необхідні підприємству операції, а тому породжує обмеження господарської діяльності. Тому підприємства, що скористалися можливостями тінізації, з часом, покращивши свій фінансовий стан та наростивши власний капітал, стають зацікавленими в детінізації оборотів. Але процес повної детінізації можливий лише у випадку наявності відповідного “законодавчого компромісу” (тобто у випадку, коли держава знімає відповідальність особи, яка добровільно детінізувала свої обороти).