Фінансовий стан суб’єктів господарювання та їх податкоспроможність

У зв’язку з цим виділяють чотири типи фінансової стійкості підприємства:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану: запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) менші від суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності, а коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами коштів більше одиниці (такий коефіцієнт розраховується шляхом ділення суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності на запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди).

2. Нормальна стійкість: запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності, а коефіцієнт забезпеченості запасів і затрат джерелами коштів дорівнює одиниці.

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан: запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності плюс тимчасово вільні джерела коштів (резервний фонд, фонд накопичення і споживання).

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо дотримуються такі умови:

– виробничі запаси плюс готова продукція дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів і позичкових коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

– незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів дорівнює або менше від суми власного оборотного капіталу.4. Кризовий фінансовий стан (підприємство на межі банкрутства): запаси і затрати (матеріальні оборотні фонди) більші від суми власного оборотного капіталу і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності плюс тимчасово вільні джерела коштів (резервний фонд, фонд накопичення і споживання).

3. Ефективність використання капіталу залежить від швидкості його обігу. Затримка руху коштів призводить до уповільнення оборотності капіталу, вимагає додаткових вкладень і може спричинити значне погіршення фінансового стану підприємства. Однак потрібно прагнути не тільки прискорення руху капіталу на всіх стадіях кругообороту, але й максимальної його віддачі. Віддача полягає у збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу. Це досягається шляхом раціонального та економного використання всіх ресурсів, недопущення їхніх перевитрат, втрат на різних стадіях кругообороту. Тобто ефективність використання капіталу характеризується його віддачею (рентабельністю), яка є відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного та оборотного капіталу.

Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт його оборотності як відношення виручки від реалізації продукції, робіт і послуг до середньорічної вартості капіталу.

Названі показники взаємопов’язані між собою. Прибутковість інвестованого капіталу дорівнює добутку рентабельності продажу та коефіцієнта оборотності капіталу. При внутрішньому аналізі більш докладно вивчаються причини зміни рентабельності продажу.

Оборотність капіталу тісно пов’язана з його віддачею і є одним з найважливіших показників, що характеризують інтенсивність використання коштів підприємства і його ділову активність. Саме тому у процесі аналізу необхідно більш детально вивчити показники оборотності капіталу і встановити, на яких стадіях кругообігу відбулося уповільнення або прискорення руху коштів.

Швидкість оборотності капіталу характеризується такими показниками:

– коефіцієнтом оборотності (Коб);

Коб = (виручка від реалізації продукції, робіт і послуг) / (середньорічна вартість капіталу і його частин);

– тривалістю одного обороту (Тоб);

Тоб = (середньорічна вартість капіталу) ґ (кількість календарних днів в аналізованому періоді) / (виручка від реалізації продукції).