МЕТОДИКА АУДИТУ ВИТРАТ ПIДПРИEМСТВ ТОРГIВЛI НА МАТЕРIАЛАХ СП "ПОЛIСЕРВIС"

У разі, якщо фінансова звітність підприємства за попередні періоди перевірялась іншим аудито¬ром (аудиторами), то згідно з п. 6 ННА 15 те¬перішній аудитор може отримати аудиторські докази стосовно правильності вхідних залишків по балансових рахунках через вивчення робочої документації попереднього аудитора. Потрібно також зробити висновок щодо компетентності і незалежності попереднього аудитора, оскільки від цього залежить довіра до його підтверджен¬ня фінансової звітності підприємства-клієнта. У п. 6 ННА 15 зазначено, що "якщо аудиторський звіт за попередній період мав декілька змін до остаточної передачі користувачам, аудитор має звернути особливу увагу на наслідки таких змін у поточному періоді". На нашу думку, ця части¬на нормативу потребує суттєвого коригування, оскільки тут повинно йтися про те, що у випад¬ку видачі попереднім аудитором висновку, який відрізняється від позитивного (безумовного), наступний аудитор повинен особливу увагу при¬ділити тим рахункам, по яких було виявлено суттєві помилки, а також встановити, як вони були виправлені та чи не повторювалися в пото¬чному звітному періоді.

Для того щоб правила професійної етики ау¬диторів не були порушені, до попереднього ау¬дитора спочатку має звернутись підприємство-клієнт з проханням надати наступному аудитору необхідну інформацію про проведені раніше ау¬диторські перевірки (цим забезпечиться дотри¬мання одного з головних принципів аудиту — принципу конфіденційності). Для цього склада¬ється і направляється попередньому аудитору (аудиторській фірмі) спеціальний лист – див.Додаток 1.

Після цього теперішній аудитор, у свою чергу, повинен адресувати попередньому аудитору лист-звернення – див. Додаток 2.

На основі отриманої інформації від поперед¬нього аудитора та результатів здійснених власних аудиторських процедур аудитор робить висновок про достовірність початкових залишків і правиль¬ність їх перенесення.

У разі, якщо звітність підприємства раніше не перевірялась аудитором або теперішній аудитор не погоджується із залишками, підтвердженими по¬переднім аудитором, йому слід виконати додаткові аудиторські процедури і контрольні заходи в тому обсязі, в якому вони стосуються фінансової звіт¬ності поточного року.

Так, у ННА 15 наведено деякі рекомендації щодо перевірки залишків по поточних активах і пасивах підприємства-клієнта. Зроблено логічне передбачен¬ня, що часткове підтвердження залишків по поточ¬них активах і пасивах може бути отримано в ході аудиторської перевірки поточного року, оскільки, наприклад, можна проконтролювати, чи дійсно були погашені рахунки дебіторів або кредиторів, ве¬кселі, які були зазначені на початок звітного пері¬оду, впевнитись у їх належності та правильності зробленої оцінки.

Однак можуть виникнути деякі труднощі з пере¬вірки залишків товарно-матеріальних запасів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві постійно здійснюється рух товарно-матеріальних цінностей, їх надходження, використання в процесі виробни¬цтва, реалізація, безоплатна передача тощо. Крім того, залишки матеріальних цінностей, що обліко¬вувались на початок звітного періоду, могли бути переоцінені (у зв'язку із зміною їх вартості і облі¬кової політики). Тому аудитор повинеи застосову¬вати комплекс додаткових аудиторських процедур, наприклад:

•спостереження за проведенням фізичної інвен¬таризації в поточному році та узгодженості П ре¬зультатів із початковими кількісними залишками матеріальних цінностей;

•перевірку і взаємоув'язувания оцінки матеріальних цінностей, у тому числі початкових запасів та отриманих фінансових результатів (як відомо, вартість запасів прямо впливає на отриманий прибу¬ток чи збиток);

•перевірку дотримання принципу відповіднос¬ті, тобто розмежування звітних періодів. Це озна¬чає, що запаси повинні бути відображені в тому періоді, в якому вони були відповідно оприбутко¬вані чи використані. Використання сукупності та¬ких аудиторських процедур дає змогу забезпечити надійність підтвердження правильності представ¬лених вхідних залишків.Для підтвердження вхідних залишків по рахун¬ках необоротних активів і пасивів, тобто тих, які не належать до поточних (нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення, довгостро¬кова дебіторська заборгованість, капітал, забезпе¬чення, довгострокова кредиторська заборгованість, довгострокові кредити банків та ін.), аудитор по¬винен дослідити первинні документи та облікові записи, на основі яких було виведено залишки по відповідних рахунках (як правило, такі операції є небагаточисельними). В окремих випадках аудитор може отримати підтвердження по вхідних залишках названих рахунків від третіх осіб, тобто від банків, кредиторів, постачальників, дебіторів, інвесторів та інших суб'єктів. Особливу увагу слід звернути на правильність розрахунку і відображення в обліку відсотків по довгострокових зобов'язаннях.