Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи підвищення їх ефективності” (на матеріалах АКІБ “УкрСиббанк")

Згідно зі статтею 5 зазначеної дирек¬тиви держави-учасниці повинні забез¬печити умови, за яких електронний підпис задовольняв би юридичні вимо¬ги до даних в електронній формі тією ж мірою, якою власноручний підпис задовольняє вимоги до даних на папе¬ровому носії. Крім того, держави-учас¬ниці повинні в законодавчій формі визнати правомірність використання ЕП як доказу при судовому розгляді.

• Директива Європейського парла¬менту та Ради Європи від 08.06.2000 року про деякі правові аспекти інформаційних суспільних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньо¬му ринку (Директива щодо електронної комерції).Цей документ регулює окремі види діяльності в комп’ютерних мережах на внут¬рішньому ринку ЄС. Зокрема, в ньому розглядаються державне регулювання, а також питання стосовно поширення комерційної та іншої інформації з комп’ютерних ме¬реж, договори, які укладають¬ся в електронній формі, та відпові¬дальність інформаційних посередників.

Директива забезпечує правовий (у тому числі судовий) захист угод, укла¬дених в електронній формі. Так, до¬говір не може бути визнаний недійсним лише на тій підставі, що його укладено в електронному вигляді.

Усі названі документи є рамковими, тобто переважно вказують напрями роз¬робки правового забезпечення та об¬меження щодо правового регулюван¬ня, а не встановлюють конкретні нор¬ми. Принципи, закладені в них доку¬ментах, можуть бути використані при розробці українського законодавства з урахуванням вітчизняних реалій.

Визначення електронного документообігу в законодавстві Росії:

Цікавим для України може виявити¬ся досвід регулювання електронного документообігу в Росії, оскільки у цій країні еко¬номічне і правове середовище та рівень поширення комп’ютерних мереж є вельми схожи¬ми з нашими. Російське законодавство досить опера¬тивно, хоча водночас лише частково і су¬перечливо "сприйняло" електронний документообіг. Останній поданий в основному у вигляді чотирьох юридичних конструкцій:

"електронний документ", "електронна форма угоди", "електронний цифровий підпис" та "електронні розрахунки".

Електронна форма угоди одержала правове визнання у сучасному цивільно¬му законодавстві (стаття 434, пункт 2 Цивільного кодексу Російської Феде¬рації). У цій статті зазначається: договір може бути укладений як у письмовій формі, так і шляхом обміну документами за допомогою "...телеграфного, телетайп¬ного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, який дає змогу вірогідно встановити, що документ виходить від сторони за договором". Таким чином, російським Цивільним кодексом визна¬ються й інші форми договору, крім традиційних документів на паперовому носії, що містять власноручні підписи сторін.

У російській практиці електронного документообігу поширеним засобом за¬хисту інформації с електронний цифро¬вий підпис. Останній одночасно служить підтвердженням достовірності переданої електронним шляхом документації, а та¬кож свідченням того, що її належним чином складено і підписано уповноваженою особою. Технологія цифрового підпису дає змогу захистити інформацію від несанкціонованого читання, зміни і підробки незалежно від ступеня захисту каналу зв'язку. Про електронний підпис ідеться не тільки в законі про інфор¬мацію, а й у Цивільному кодексі.

Електронний цифровий підпис згідно із законом про інформацію, інформати¬зацію та захист інформації і Цивільним кодексом РФ при укладенні комер¬ційних договорів повинен відповідати таким вимогам:

• вказувати, ким підписано документ або повідомлення, та бути складним для відтворення будь-якою іншою, не уповноваженою на те, особою;

• ідентифікувати те, що підписано, і робити недоцільними підробку або зміну як підпису, так і підписаного;

• виконувати процедурну функцію, тобто символізувати вираз волі сторони за угодою (схвалення, дозвіл тощо, що підтверджує юридичну дійсність угоди).

Вищий арбітражний суд Російської Федерації листом від 19 серпня 1994 ро¬ку роз'яснив, що у разі, коли сторони склали і підписали договір за допомогою електронно-обчислювальної техніки з використанням системи цифрового (еле¬ктронного) підпису, вони можуть пода¬вати до арбітражного суду докази щодо спірних питань, пов'язаних із цим дого¬вором, також завірені цифровим підпи¬сом. Якщо ж між сторонами виник спір щодо факту наявності договору й інших документів з електронним підписом, арбітражний суд повинен вимагати у них виписку з договору, де зазначено процедуру узгодження розбіжностей, а саме: яка сторона зобов'язана доводити ті або інші факти й достовірність підпи¬су. З урахуванням цієї процедури арбітражний суд перевіряє достовірність по¬даних сторонами доказів.