Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи підвищення їх ефективності” (на матеріалах АКІБ “УкрСиббанк")

Хоч електронний документообіг в сучасному світі став глобальним і розгалуже¬ним, далеко не всі відносини між його учасниками регулюються спеціальними законами або іншими юридичними документами. Розвиток електронного документообігу, пов'язаний не лише з технологією, а й із правом, потребує професійних підходів, чіткої взаємодії традиційно далеких одна від одної галузей знань.

У розвинутих країнах електронний документообіг вже став самостійною цариною юридичних взаємовідносин у внутрішній і міжнародній торгівлі, що спричинило кілька принципових правових наслідків:• з'явилася однойменна правова ка¬тегорія і ціла сукупність пов'язаних із нею понять: електронна угода, елек¬тронний підпис, електронні платежі, електронні гроші тощо;

• електронні повідомлення (або еле¬ктронний обмін даними), що застосову¬ються для укладення та виконання угод, замінюють паперову договірну доку¬ментацію, традиційну для комерційних операцій. Виникла проблема в розробці критеріїв обов'язкової форми електронних угод та необхідних вимог до проце¬дури їх укладення;

• природа угоди принципово не змінилася — іншим став тільки спосіб її укладення і здійснення;

• на рівні звичаїв ділового обороту ствердився основний правовий прин¬цип електронного документообігу, який полягає в тому, що сторони не вправі ставити під сумнів законність і дійсність угоди лише на тій підставі, то вона здійсне¬на електронним способом.

Однак добитися гарантованого до¬тримання цього принципу не завжди вдається, що часто породжує значні юридичні труднощі. Зокрема, немає впевненості в тому, що всі положення такої угоди матимуть рівну юридичну силу в разі судового розгляду.

Глобальний і розгалужений характер економіки унеможливлює її регулювання в режимі реального часу будь-яким уря¬дом або державною установою. Тому за¬конодавство має бути зведене до мініму¬му, стати послідовно міжнародним і про¬зорим, відповідати чітко визначеним цілям, забезпечувати довіру, ефективність та уніфіковані правила поведінки. Воно повинні визначити основні процедури визнання дійсності електронних угод, дії судових органів, щодо винесення вердиктів у позовах компаній або осбистостей, предметом розгляду якого є застосування електронного цифрового підпису та інше.

Досвід країн Західу у сфері правового регулювання електронного документообігу:

Нині найбільш значущими міжнарод¬но-правовими документами у сфері електронного документообігу є:

• Модельний закон ЮНСІТРАЛ "Про електронну торгівлю".

Комісією Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) 1996 року розроблено зраз¬ковий звід правил — Модельний закон "Про електронну комерцію" (Model Law On Electronic Commerce). Це модель, за допомогою якої країни у національному законодавстві можуть вирішити основні проблеми, пов'язані з юридичною зна¬чимістю договорів, що укладаються за допомогою ЕОМ, з обов'язковою пись¬мовою формою, підписом, оригіналом і копіями, зберіганням договірної доку¬ментації в електронному вигляді, а також визнанням останньої як судового доказу. Правовий режим електронного обміну даними, передбачений у законі, грунтується на принципі так званого функціонального еквівалента.

Зміст такого підходу полягає в тому, аби проаналізувати цілі та функції тра¬диційних юридичних вимог, що висува¬ються до упорядкування документів на папері, з метою встановлення, як їх можна досягти за допомогою методів електронної передачі даних.

Ідеться про те, що, включивши в на¬ціональне законодавство процедури, пе¬редбачені Модельним законом для вре¬гулювання ситуацій, коли сторони оби¬рають електронні засоби передачі да¬них, держава створює правове середови¬ще, нейтральне (без будь-яких переваг) стосовно різних носіїв інформації.

• Директива Європейського парламен¬ту та Ради Європи від 13.12.1999 року про політику ЄС щодо електронних підписів.

Цей документ створює правові пере¬думови для широкого використання електронного підпису (ЕП) у країнах Європейського Союзу. Серед пріоритетних — надання електронному підпи¬су юридичної та доказової сили. (Зазна¬чимо, що юридичні наслідки має вик¬ликати не сам факт використання ЕП, а обмін електронними документами, які містять електронний підпис, причо¬му ці наслідки залежать від змісту доку¬ментів. Отже, визнання юридичної си¬ли необхідне щодо електронного доку¬мента. Стосовно ж доказової сили еле¬ктронного підпису можна погодитися з підходом, відповідно до якого саме він може слугувати підтвердженням істин¬ності електронного документа). При цьому в преамбулі наголошено, що в законодавчому регулюванні немає потре¬би, якщо ЕП використовується виключ¬но в рамках систем, заснованих на уго¬дах між обмеженою кількістю учасників (ідеться про закриті системи електрон¬ного документообігу).