ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Сутність регулюючої функції власного капіталу банку зводиться до того, що серед установлених для банків економічних нормативів важливе місце при-діляється тим, при численні яких використовується власний капітал банку.
Так, установлення показника платоспроможності банків, тобто мініма-льного співвідношення між власним капіталом і сумою зважених по ступені ри-зику активів, має своєю метою запобігти надмірній мінімізації ними власного капіталу заради максимізації одержуваних доходів, зменшити ризик банкрутст-ва і підсилити захист інтересів клієнтів і кредиторів.
Багатофункціональне призначення власного капіталу банку робить його неоднорідним по складу. Одна частина, призначається для забезпечення опера-тивної діяльності, є найбільш постійної і виступає у формі статутного фонду, частково резервного фонду, фонду амортизації, фондів економічного стимулю-вання.
Друга частина призначена для страхування активних і інших операцій банку від збитків. Ця частина більш рухлива і виступає у формі страхового фо-нду, частково резервного фонду, резервів для покриття збитків, зв'язаних з не-погашенням позичок. Третя частина призначена для цілей регулювання розміру власного капіталу банку, хоча може використовуватися як для забезпечення оперативної діяльності так і для страхових потреб.У залежності від джерел і порядку формування власний капітал банку підрозділяють на: акціонерний капітал, резервний капітал, нерозподілений при-буток і довгострокові зобов'язання.
Акціонерний капітал займає базове місце в капіталі банку, оскільки че-рез нього реалізується права власників банку - право на доход і право на керу-вання банком. В економічній літературі нерідко акціонерним капіталом нази-вають весь власний капітал на тім підставі, що він належить банку, а виходить, і акціонерам .
Акціонерний капітал спочатку формується у виді статутного фонду при створенні комерційного банку за допомогою внесків засновників, випуску і ре-алізації акцій. Внески можуть здійснюватися у виді коштів. Розмір статутного фонду визначається засновниками, але не може бути нижче мінімального рівня встановленого Національним банком України.
При створенні комерційного банку формування власного капіталу зви-чайно зв'язують з випуском акцій. На порядок утворення власного капіталу зна-чний вплив робить вид акцій, що випускаються, що у залежності від порядку виплати дивідендів і права участі в керуванні банком, підрозділяються на прос-ті і привілейовані.
Резервний капітал формується в процесі наступної діяльності банку. Він призначений для покриття можливих збитків банку по проведеним їм операці-ям, а також для виплати дивідендів, коли для цього недостатньо прибутку.
Резервний капітал утвориться в порядку, передбаченому зборами акціо-нерів, а його величина встановлюється звичайно у відсотках до статутного фо-нду банку і не може його перевищувати. Джерелом утворення власного капіта-лу є відрахування від прибутку, розмір яких визначається вищим органом керу-вання банку, але не менше законодавчо встановленого мінімуму.
Нерозподілений прибуток - це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Вона утвориться як залишок прибули після виплати дивідендів, відрахувань у резервний і інші фонди банку.
Власний капітал банку може формуватися за допомогою випуску довго-строкових незабезпечених боргових зобов'язань, прикладом яких служать облі-гації.
На відміну від акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні їх банком, що випустив. Вони свідчить про надання власникам облі-гацій визначених коштів у розпорядженні емітента у формі довгострокової по-зики.
Підводячи підсумок, слід зазначити, что перед банком коштує важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при мініму-мі витрат на устаткування і функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку комерційного банку.
1.2 ПРИТЯГНУТІ ЗАСОБИ