ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

ВСТУП

Формування банками кредитних ресурсів, а також їхнє використання зв'я-зане з функціями кредиту і насамперед з перераспредилительной функцією. Перераспредилительные процеси зв'язані з однієї сторони з акумуляцією креди-тних ресурсів, а з іншого боку - з розміщенням їх у позички.

Раніше діяла система централізованого формування і використання по-зичкового фонду приводила до того, що в банківській сфері питанням форму-вання ресурсної бази не віддавалося належного значення. Видача коротко- і до-вгострокових позичок заснуваннями банків не була поставлена в залежність від наявності в них кредитних ресурсів. Контроль за стійкістю фінансового поло-ження банків і ліквідністю їхнього балансу не здійснювався.

Монополія банків на проведення кредитних операцій, тверде закріплен-ня за ними відповідної клієнтури, перебування банківських заснувань на кош-торисному фінансуванні не сприяли підвищенню зацікавленості їхніх працівни-ків у розширенні й удосконалюванні операцій по залученню ресурсів.

Сформована практика формування і використання кредитних ресурсів не відповідала потребам ринкової економіки. Тому, в умовах переходу до рин-ку, функціонування банків на принципах комерційного розрахунку турбота про створення стабільної якісної ресурсної бази є однієї з основних задач у їхнє дія-льності.

Усе це визначає актуальність даної теми в даний час. Виходячи з тема-тики в даній роботі були поставлені задачі:

- розглянути основні джерела кредитних ресурсів;

- вивчити ситуацію по залученню кредитних ресурсів, що склалася в да-ний час в Україні ;

- проаналізувати діяльність банків по залученню і використанню ресурсів у 1997-1998 р..

1. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

1.1 ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ

Для створення комерційного банку необхідний визначений власний ка-пітал, що маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність утворить фінансову базу розвитку банку. У порівнянні з іншими сферами під-приємницької діяльності власний капітал банку займає невелика питома вага в сукупному капіталі. Це порозумівається специфікою діяльності банку як засну-вання, що здійснює мобілізацію вільних ресурсів на грошовому ринку і надання їх у борг.

Тому власний капітал банківської діяльності має несколько інше при-значення, чим в інших сферах підприємницької діяльності. Якщо в останніх - це забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємстві й організацій, то в банків власний капітал служить прежде для страхування інтересів вкладників ( захисна функція капіталу ) і в меншій мері -фінансового забезпечення оперативної діяльності. У цьому зв'язку розмір влас-ного капіталу є чинником забезпечення надійності функціонування банка і по-винний знаходитися під твердим контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Тому, є підстави вважати, что власний капітал банків ви-конує і регулюючу функцію: через фіксування его розмірів регулювальні орга-ни впливають на діяльність комерційних банків у цілому.

Захисна функція власного капіталу включає страхування внесків і депо-зитів, що гарантує інтереси кредиторів банку у випадку його чи ліквідації банк-рутства, а також забезпечення функціонування банку навіть з появою збитків по його поточній діяльності. Ці збитки, як правило покриваються за рахунок поточної прибутку. Якщо її недостатньо, а також для покриття непередбачених витрат використовується частина власного капіталу. Тому, якщо банк має до-статній резервний капітал , він тривалий час може вважатися надійним і плато-спроможної навіть з появою збитків по його основній діяльності.