Види банківських ризиків

- операційний ризик

Найбільш важливі види операційного ризику пов`язані із збоями у внутрішньому контролі і корпоративному управлінні. Такі збої можуть спричинити фінансові втрати, викликані помилкою, шахрайством, нездатністю вжиття адекватних дій, або як-небудь інакше нанести збитки інтересам банку (наприклад, через ділерів, співробітників, відповідальних за кредитування або внаслідок дії працівників, що перевищують свої службові повноваження або проводять операції неетично). Інші аспекти операційного ризику включають великі аварії обладнання інформаційних систем або такі явища, як пожежі тощо.

- правовий ризикБанки схильні до різних форм правового ризику. Він може включати ризик того, що внаслідок неадекватних або неправильних правових порад або документації вартість активів може виявитися нижче, а розмір зобов'язань вище очікуваних.

Крім того, може виникнути ситуації, коли:

1) чинні закони не спроможні врегулювати правові аспекти проблем, які має банк;

2) судовий розгляд з участю банку може спричинити за собою більш істотні, ніж спочатку ним очікувалося, наслідки для банківських операцій, що може викликати додаткові витрати для нього або для інших банків;

3) можуть зазнати змін закони, що стосуються діяльності банків.

Банки особливо схильні до правового ризику в той момент, коли вони тільки приступають до нових видів операцій і коли не встановлено юридичне право контрагента їх проводити.

- ризик репутації

Ризик репутації є наслідком операційних прорахунків, нездатності виконувати відповідні закони, положення тощо. Ризик репутації має особливу небезпеку для банків, оскільки сам характер банківських операцій передбачає наявність довіри з боку вкладників, кредиторів і інших учасників фінансового ринку.

- ризик втрати депозитної бази

Основним побоюванням банків є вразливість у разі кризи ліквідності, пов`язаної із значним достроковим зняттям депозитів, оскільки останні становлять найбільш значну частину залучених коштів. Тому банки постійно зобов`язані дбати про свою депозитну базу. Кожний з них здійснює заходи щодо цього, зокрема здійснює диференціацію умов залучення депозитів, надає додаткові послуги, підвищує договірні гарантії для вкладника.

Проте власних заходів банків для досягнення поставленої мети - безпечного для вкладників залучення депозитів - явно недостатньо. Про це з усією очевидністю свідчить той факт, що у структурі грошової маси, яка перебуває нині в обігу в Україні, готівка перевищує обсяги безготівкових коштів, що обліковуються на рахунках банків. Тому в Україні конче необхідно створити надійну, життєздатну систему гарантування депозитів, яка сприятиме вирішенню одночасно кількох проблем:

- значного зменшення ризику кризи банківської системи внаслідок втрати ліквідності банками;

- одночасного зняття грошей з банківських депозитів;

- захисту вкладників у разі банкрутства банків;

- підвищення ефективності управління банківським сектором економіки і збільшення обсягів кредитних ресурсів банків внаслідок зростання депозитної бази;