Види банківських ризиків

Практика кредитування та судових процесів свідчать про те, що далеко не завжди документація, що підтверджує забезпечення кредиту, збігається з реальною наявністю майна, яке закладалося. У деяких випадках виявлялося, що юридична особа брала в різних банках кредит під заставу одного і того ж самого майна.

Оцінка ризику кредиту,що видається банком, була б більш об`єктивною, якщо банк міг би перевірити інформацію клієнта про фактично існуючу його заборгованість іншим банкам за позичками.

Цю проблему можна вирішити за допомогою інформаційної бази даних, куди б потрапляла інформація про розміри кожного виданого кредиту усіма банками та філіями на певній території із зазначенням конкретних отримувачів позики, розміру наданого кредиту, терміну погашення, засобів забезпечення.

Інформація має бути оперативною, яка постійно поновлюється. У такій інформації мають бути зацікавлені перш за все самі банки та їх філії, які розташовані на одній території. Саме такі бази даних вже існують у розвинених європейських країнах.

Така база даних може бути створена і у Національному банку України із забезпеченням конфіденційності такої інформації.

Комерційний банк за допомогою електронної пошти щоденно у міру потреби може робити запити з приводу того, чи має юридична особа, підприємець чи фізична особа будь-які кредити в інших комерційних банках на певній території.Інформація з бази даних може надаватися тільки про загальну суму кредитів, строки їх надання певному поозичальнику, форми та розміри забезпечення без зазначення джерела кредитування і будь-якої іншої інформації, що є комерційною таємницею.

Плата за користування цією інформацією має бути мінімальною, що забезпечить покриття здійснених витрат. Рівень технічного забезпечення банків дасть змоги забезпечити отримання цієї інформації та передання її в базу даних. Національний банк України мав би можливість забезпечувати контроль за переданням інформації.

Досвід свідчить про те, що достовірність і повнота інформації про позичальника є одним з факторів, які визначають стійкість комерційних банків, знижують ризик неповернення кредитних ресурсів.

Активність банків знижується через збільшення у них активів, які не дають прибуток за загальною структурою активів, затрат ресурсів у зв`язку з проведенням високо ризикованих кредитних операцій. Інформаційна система може знизити ризик, а саме банки матимуть впевненість у наданій інформації. При цьому недобросовісні клієнти втрачають можливість ошуканим шляхом отримати кредит у декількох банках під одну й туж саму заставу.

Національний банк в у цьому разі матиме змогу забезпечувати економічний аналіз стійкості комерційного банку.

Одним із порівняно нових шляхів мінімізації фінансових ризиків є страхування кредитних ризиків. Цей вид страхування відрізняється від інших. Частіше за все це може бути ризик, пов`язаний з неповерненням кредитних ресурсів ( у тому числі і по договорам міжбанківського кредиту), з неоплатою куплених банком векселів тощоі. Поступово "приживається" на вітчизняному страховому ринку відоме за кордоном страхування, пов`язане з помилками співробітників банку, що може бути причиною непередбачених виплат та витрат, а також ризиків, пов`язаних з нечесністю персоналу тощо.

Найважливіші моменти в страхуванні - міра відповідальності, встановлення страхового випадку та визначення страхового відшкодування. Це обов`язкові атрибути страхового договору.

За кордоном практикують дві основні форми кредитного страхування - страхування власне кредитів (делькредерне) та страхування застави під отримані кредити ( кауційне):

1. Делькредерне. В цій формі страхування Страхувальник, (як правило, це банк застрахований) безпосередньо захищає власні інтереси, застосовуючи механізм страхування.