Роль резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів у формуванні власного капіталу банку

до категорії 3 — усі інші банки, не віднесені до категорій 1 і 2.

Як видно, критерії віднесення банків до тієї чи іншої категорії капіталу були дещо загальні, не конкретизували ступінь порушень. Постановою правління НБУ № 215 від 26.05.2000 р. до Інструкції було внесено зміни. Зокрема, банки за рівнем достатності власного капіталу стали поділятися на п’ять груп (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

КЛАСИФІКАЦІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЗА РІВНЕМ ДОСТАТНОСТІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ, %

Група банківКласифікаційні ознаки

Норматив платоспроможності

Н3Норматив

достатності

капіталуН4Обсяг активів

з негативною класифікацією

у нормативному власному

капіталі

Добре капіталізовані≥ 10> 5< 20

Достатньо капіталізовані≥ 8—10≥ 4—5≥ 20—30

Недокапіталізовані≥ 5,3—< 8≥ 2,7—< 4≥ 30—50

Значно недокапіталізовані≥ 2,7—5,3≥ 1,3—2,7> 50

Критично недокапіталізовані< 2,7< 1,3> 50

Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк України рекомендував:

достатньо капіталізованим банкам здійснювати викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі), якщо це не призведе до порушення банком нормативів Н3 і Н4;

недокапіталізованим і значно недокапіталізованим банкам припинити виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі);

критично недокапіталізованим банкам припинити виплату процентів за субординованим боргом.

Отже, повністю заборонити банкам здійснювати виплату дивідендів і викуповувати власні акції НБУ не міг, він міг лише рекомендувати їм обмежувати такі виплати (викуповування). Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, здійснює зазначені виплати власнику таких прав пропорційно частці його в статутному капіталі емітента незалежно від того, чи була діяльність емітента прибутковою протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел для виплати дивідендів. Тобто дивіденди можуть бути нараховані і за відсутності прибутку поточного звітного періоду за рахунок, наприклад, нерозподіленого прибутку минулих років, резервного капіталу тощо. Однак у будь-якому разі власні джерела формуються суб’єктом господарювання за рахунок чистого прибутку.