Роль резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів у формуванні власного капіталу банку

Агресивний тип дивідендної політики включає метод стабільного приросту дивідендів і метод постійного коефіцієнта виплат.

Перший метод передбачає стабільне зростання рівня дивіденд¬них виплат у розрахунку на одну акцію. Для цього встановлюється, як правило, фіксований розмір процента приросту дивідендів до їх розміру в попередньому періоді. Перевага цього методу полягає у забезпеченні високої ринкової вартості акцій банку та у формуванні його позитивного іміджу серед потенційних інвесторів у разі додаткових емісій, вада — у відсутності еластичності в його застосуванні, скороченні інвестиційної діяльності та погіршанні фінансового стану банку за умови збільшення темпу зростання коефіцієнта дивідендних виплат.

Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат передбачає додержання встановлених пропорцій розподілу одержаного прибутку між акціонерами (учасниками) та банком, тобто встановлення співвідношення між прибутком, який споживається та який капіталізується. Перевага цього методу — простота формування фонду дивідендів і тісний взаємозв’язок з розміром одержаного банком прибутку. Основна вада — нестабільність дивідендних виплат на одну акцію, що пов’язано з нестабільністю суми сформованого прибутку. Така нестабільність впливає на коливання ринкової вартості акцій, а також свідчить про високу ризикованість діяльності банку. Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат можуть застосовувати лише банки зі стабільним прибутком.

Рішення про форму виплати дивідендів приймають загальні збори акціонерів (учасників) банку, при цьому вона може суттєво вплинути на розмір власного капіталу (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Основні форми виплати дивідендів

Розглядаючи питання виплати дивідендів, слід ураховувати існуючі обмеження на їх виплату. Так, Інструкція «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків», затверджена постановою правління НБУ № 141 від 14.04.1998 р., рекомендувала банкам обмежувати виплату дивідендів і викуп власних акцій залежно від категорії, до якої віднесено капітал банку:

банкам з капіталом, віднесеним до категорії 1, не рекомендувалося в будь-якій формі здійснювати виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) та викупати власні акції (частки учасників у статутному капіталі);

банкам з капіталом, віднесеним до категорії 2, виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) дозволялося здійснювати у межах не більше 50 % понаднормативного капіталу;

банкам з капіталом, віднесеним до категорії 3, виплату дивідендів дозволялося здійснювати у межах понаднормативного капіталу;

банкам з капіталом, віднесеним до категорій 2 і 3, рекомендувалося здійснювати викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) тільки в тому разі, якщо він не призводив до порушення банком нормативів капіталу (Н1), платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4).

За Інструкцією до категорії капіталу 1 відносилися банки, які:

порушували, починаючи з дня введення в дію Інструкції, нормативи Н1 і Н2;

порушували протягом кварталу хоча б один з нормативів Н3, Н4;

не дотримувалися порядку і строків формування загального та спеціального резерву під кредитні ризики;

до категорії 2 — банки, які:

не були віднесені до категорії 1;

мали від’ємну різницю між доходами і витратами у поточному кварталі;