Сутність та економічна характеристика банківських вкладів
Сектори економіки
Фінансовий (небанківський)0,10,12,61,71,82,0
Нефінансовий70,159,258,359,459,848,9
Домашні господарства25,137,837,536,236,647,4
Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства4,72,91,62,71,81,7
Разом100100100100100100
Форма власності
Приватна (включаючи фізичних осіб)25,137,742,539,639,747,6
Колективна53,348,438,138,839,735,4
Державна21,613,917,320,119,015,4Міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав——2,11,51,61,6
Разом100100100100100100
Дані табл. 3.4 говорять про зростання питомої ваги вкладів домашніх господарств і фінансового сектору на тлі відповідного зниження питомої ваги залишків на рахунках підприємств нефінансового сектору. За аналізований період відбувалося й зниження питомої ваги некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.
Структура залучених коштів у розрізі форм власності вкладників дає можливість виявити зростання питомої ваги вкладів підприємств приватної форми власності та фізичних осіб, а також зменшення питомої ваги вкладів підприємств державної форми власності. Така тенденція пов’язана з розвитком ринкових відносин узагалі і процесом приватизації зокрема. Збільшення частки міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав спричинено, зокрема, входженням країни у світову спільноту та розвитком міжнародних зв’язків.
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що структура і динаміка залучення коштів банками у цілому відбиває позитивні та негативні тенденції, притаманні перехідній моделі економіки і такій її складовій, як банківська система. Залучаючи кошти фізичних і юридичних осіб, банки повинні враховувати не лише стан економіки загалом, а й регіональні особливості, самостійно вибираючи і розробляючи умови залучення коштів виходячи із стратегії і тактики конкретного банку. Це, зокрема, пов’язано з тим, що фінансова стійкість і подальший розвиток конкретного банку передбачають постійне відслідковування своєї клієнтури з погляду визначення стабільності та вдосконалення шляхів залучення коштів на депозитні рахунки. За необхідності банки мають можливість скоригувати свої дії, розробивши відповідні заходи, спрямовані на компенсацію можливого відпливу вкладів за рахунок інших джерел.
Конкуренція на грошовому ринку змушує банки використовувати цінові та нецінові методи залучення коштів. Сутність цінових методів полягає у використанні депозитного процента як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні кошти юридичних і фізичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дає змогу залучити додаткові кошти, однак впливає на вартість залучення. Підвищення ставок депозитних процентів має обмеження і не завжди дає позитивні результати. Тому банки значну увагу приділяють неціновим методам залучення коштів юридичних і фізичних осіб, зокрема: поліпшенню рівня обслуговування клієнтів; встановленню системи «клієнт—банк»; впровадженню пластикових карток; розширенню спектра пропонованих банком операцій та послуг; комплексному обслуговуванню клієнтів; наданню клієнтам окремих безкоштовних додаткових послуг. Важливим методом стає розроблення банками фінансових інструментів чи схем, які задовольняли б конкретні потреби клієнта. Все частіше банки пропонують юридичним і фізичним особам нові види депозитних рахунків, режим функціонування яких дає змогу повніше враховувати інтереси вкладників. Так, кошти з таких «гібридних» рахунків можуть використовуватися не лише для одержання прибутку їхніми власниками, а й для здійснення поточних розрахунків та одержання додаткових банківських послуг.