Сутність та економічна характеристика банківських вкладів

Рис. 3.1. Ознаки класифікації банківських вкладів

Залежно від категорії вкладника вирізняють вклади фізичних та юридичних осіб. Категорії вкладників за своїм складом є неоднорідними, а тому їх, у свою чергу, можна класифікувати формою власності, видом підприємства, організаційно-правовими формами підприємства, резидентністю, галуззю економіки, сектором економіки, видом економічної діяльності тощо.

Стосовно секторів економіки розрізняють вклади: фінансових корпорацій; нефінансових корпорацій; органів державного управління та підвідомчих їм некомерційних організацій, які утримуються за рахунок бюджету; домашніх господарств; некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства.

За ознакою резидентності розрізняють вклади резидентів і нерезидентів.

Залежно від форми власності виокремлюють вклади, що належать вкладникам з державною і недержавною формами власності. Останні можуть бути вкладами приватними, колективними, юридичних і фізичних осіб-нерезидентів.

Зважаючи на вид підприємства, розрізняють депозити підприємств: приватних; колективних; господарських товариств; комуна¬льних; державних; підприємств на власності об’єднання громадян.

З огляду на спосіб оформлення вкладу розрізняють вклади, оформлені шляхом: укладення договору банківського вкладу; видачі ощадного чи депозитного сертифіката. Тобто власник коштів замість відкриття депозитного рахунка може придбати ощадний (депозитний) сертифікат банку.

За належністю вкладника до певної галузі економіки виокремлюють вклади підприємств: промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі та громадського харчування, культури та мистецтва, освіти тощо. Це дає змогу банкам за формування та розміщення вкладів ураховувати особливості кругообігу обігових коштів вкладників, оподаткування тощо.

За характером розпорядження вклади поділяють на: іменні, тобто такі, що належать певній особі; на пред’явника (анонімні) — за ними для внесення та вилучення коштів не потрібні ніякі відомості про вкладника і зразок його підпису; кодовані — за ними операції здійснюються з допомогою підпису-коду, встановленого самим вкладником. Документи, за якими може бути ідентифікована особа вкладника, зберігаються в сейфі відповідального працівника банку, доступ до якого мають лише вповноважені особи банку.

Залежно від можливості одержання вкладником додаткових послуг і пільг від розміщення коштів на вклади розрізняють: чисті вклади — вкладник не одержує ніяких додаткових послуг чи пільг; вклади з правом одержання пільгового кредиту або використання вкладу як застави; вклади з можливістю одержання додаткових безоплатних послуг; вклади з іншими послугами та пільгами.

За формою, в якій вкладник одержує дохід від депозитного розміщення коштів, вирізняють вклади з доходами в грошовій та грошово-речовій формах. У першому випадку вкладник одержує дохід у вигляді депозитного процента в грошовій формі, у другому — дохід виплачується як грошима, так і товарами, що користуються підвищеним попитом у населення. Виплата вкладникам доходів товарами відбувається, як правило, за умов товарного дефіциту, коли існує невідповідність між платоспроможним попитом населення на окремі товари, з одного боку, і обсягами їх виробництва та роздрібного товарообігу — з іншого. Іноді окремі банки з метою розширення клієнтської бази пропонують вкладникам «додатковий» дохід у вигляді регулярного проведення розиграшів призів за номерами депозитних угод (особових рахунків). Це відбувається у випадках, коли розмір депозитного процента банку суттєво не відрізняється від того, який виплачують інші банки по аналогічних видах вкладів.Виходячи з оподаткування доходів по вкладах виокремлюють неоподатковувані вклади — податки з одержаних доходів вкладником не сплачуються, та оподатковувані вклади — податки сплачуються згідно з чинним законодавством. Оподаткування доходів по вкладах негативно впливає (і щодо вкладника, і щодо банку) на залучення коштів на вклади. Воно може спричинити підвищення розміру депозитного процента, а відповідно й розміру плати за операції і послуги, здійснювані чи надавані банками. Більше того, і банки, і клієнти починають пошуки шляхів уникнення (чи зменшення втрат) від оподаткування. Для цього, зокрема, розробляються нові чи вдосконалюються існуючі фінансові інструменти.

Зважаючи на вік вкладника, розрізняють вклади: на дітей (осіб до 16 років), молодіжні (осіб від 16 років до 28 років); осіб зрілого віку (від 28 до 45 років); осіб передпенсійного віку (від 45 років до 55—60 років); осіб пенсійного віку. Розподіл вкладників за цим критерієм дає змогу банкам ураховувати особливості кожної з вікових груп. Звичайно, він є умовним, оскільки в кожній віковій групі потреби, запити, смаки, вподобання можуть суттєво різнитися залежно від відмінностей у рівні доходів, сімейного стану, освіти, професійного статусу тощо. Однак у більшості випадків однозначним є те, що з переходом від однієї стадії життєвого циклу до іншої посилюється ймовірність важливих подій. Так, молодь після 16 років починає думати про набуття вищої освіти, одруження, придбання житла тощо. Люди середнього віку після одержання вищої освіти, обзаведення житлом починають заощаджувати кошти з метою зайнятися власним бізнесом, організувати власний відпочинок тощо. Вкладники передпенсійного та пенсійного віку відкладають кошти з метою, зокрема, отримання доходів, які б давали змогу після виходу на пенсію підтримувати звичний рівень життя тощо. Цьому сприяє законодавство про пенсійне забезпечення, яке, зокрема, передбачає можливість відкриття пенсійних рахунків.