Сутність та економічна характеристика банківських вкладів
Залучення банком вкладів до запитання може відбуватися із застосуванням такого виду економічних відносин, як контокорентний кредит. Він надається клієнтам з єдиного рахунка (контокорентного), на якому щоденно відображаються всі платежі клієнта і надходження коштів на його адресу. Інакше кажучи, контокорентний рахунок поєднує в собі ознаки поточного та позичкового рахунків. Платежі та надходження, як правило, не збігаються — на контокорентному рахунку виникає сальдо. Дебетове сальдо свідчить про нестачу в клієнта власних коштів для забезпечення поточних платежів, залучення ним в оборот банківського кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт володіє певною сумою власних коштів.
Контокорентному кредиту притаманні такі ознаки:
1. Він надається клієнтам, з якими банк має постійні й тривалі відносини і які потребують регулярної кредитної підтримки з огляду на їх фінансово-господарську діяльність.2. Цей кредит призначений тільки для фінансування обігових коштів або для підтримки поточного платіжного обороту клієнта. Він не повинен використовуватися для фінансування капітальних вкладень та інвестицій клієнта.
3. Використання контокорентного кредиту для раціональної організації платіжного обороту клієнта передбачає надання його, за певних умов, без забезпечення. Це означає, що такий кредит повинен надаватися клієнтам, які мають бездоганну, з позицій банку, репутацію. Однак з низки причин (зменшення кредитного ризику, нормативних вимог центрального банку тощо) банки здебільшого надають контокорентний кредит під завчасно визначені у кредитних договорах форми забезпечення виконання кредитних зобов’язань.
4. Надання банком контокорентного кредиту може здійснюватись у розмірі, що перевищує узгоджений ліміт кредитування. У такому разі збільшення ліміту кредитування може відбуватися: без укладання додаткової кредитної угоди; з укладанням нового кредитного договору; через надання банком спеціального кредиту, умови якого, як правило, не відрізняються від звичайного контокорентного кредиту.
5. Контокорентний кредит через можливість оперативного одержання його клієнтом належить до кредитів з підвищеним ризиком, а отже, й до найдорожчих. Плата за контокорентний кредит складається з процентів, нараховуваних на дебетові залишки контокорентного рахунка, та комісійних платежів.
Кредитування за контокорентним рахунком відоме давно. В Україні воно не набуло поширення, хоча практика кредитування за оборотом, використовувана банками СРСР, передбачала вилучення 50 % нормативу власних обігових коштів підприємств і була близькою до кредитування за контокорентним рахунком. Зауважимо, що у Плані рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України відсутній активно-пасивний рахунок, на якому можна було б обліковувати контокорентний кредит. Тому окремі банки якщо й застосовують основні положення, характерні для контокорентного кредиту, використовують для цього кілька різних рахунків. Проте частіше у своїй діяльності вони вдаються до такого способу залучення вкладів до запитання, як поточний рахунок з овердрафтом. Цей рахунок допускає тимчасове перевищення суми списання коштів над їх залишком на рахунку, що свідчить про залучення в оборот кредиту. Від’ємне сальдо на цьому рахунку називається овердрафтом, його розмір регулюється договором між банком і клієнтом. За режимом функціонування поточний рахунок з овердрафтом подібний до контокорентного, проте є й суттєві відмінності. По-перше, при овердрафті видача кредитів носить нерегулярний, епізодичний характер, тоді як при контокоренті — регулярний. Відповідно для поточного рахунка з овердрафтом характерний кредитовий залишок, а для контокорентного — дебетовий залишок. По-друге, поточні рахунки з овердрафтом відкриваються юридичним і фізичним особам, а контокорентні рахунки — тільки юридичним особам, тобто їх сфера застосування вужча. По-третє, наявність поточного рахунка з овердрафтом не виключає можливості відкриття клієнтом для проведення окремих операцій додаткових позичкових рахунків, тоді як на контокорентному рахунку відображаються всі поточні операції клієнта.
Строкові вклади — це грошові кошти, розміщені у банку на чітко визначений строк, тобто які можуть бути вилучені вкладником, як правило, після закінчення обумовленого строку. Вони використовуються вкладниками для одержання більш високих, ніж за вкладами до запитання, процентів. Для строкових вкладів характерна стрибкоподібна зміна розмірів, а також залучення банками коштів на них круглими сумами. Ці вклади не призначені для розрахунків з третіми особами, їм притаманна невелика швидкість обертання. Банки зацікавлені у залученні коштів на строкові вклади, оскільки вони мають в основному стабільний та довгостроковий характер. Це дає змогу банку здійснювати планування розмірів залучених коштів, оптимально їх використовувати і збільшити банківські доходи.
Строкові вклади можуть бути двох видів: