Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів

8. Відповідальність за несвоєчасність погашення кредиту

Безспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунка банку. Нарахування пені в розмірі 0,5 %, але не більше за подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, але не більш як на 10 днів. Реалізація предмета застави. Недопущення банку-порушника до участі в наступних п’яти тендерахБезспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунка банку. Нарахування пені в розмірі 0,5 %, але не більше за подвійну ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, але не більш як на 10 днів. Продаж предмета застави. Недопущення бан¬ку-порушника до використання кредитної лінії протягом трьох місяцівБезспірне стягнення заборгованості. Прийняття відповідних рішень Правлінням НБУ за поданням Генерального департаменту банківського нагляду—

НБУ здійснює рефінансування банків лише під забезпечення, зокрема державних цінних паперів. Чинне законодавство України не містить визначення поняття «державний цінний папір». Державні цінні папери, як видно з досвіду нашої країни, є досить ризиковим видом активів для вкладення банківського капіталу. Крім того, в ролі забезпечення у Положенні НБУ про рефінансування зазначаються казначейські зобов’язання та інші визначені Правлінням НБУ боргові зобов’язання (які конкретно — не зрозуміло). Зауважимо, що згідно із Законом України «Про цінні папери і фондову біржу» казначейські зобов’язання — це цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення. Отже, банки не можуть надати в заставу те, чим вони не володіють і чого не мають.

Викликають зауваження окремі вимоги, дотримання яких дає можливість банку одержати кредит від НБУ. Зокрема, термін діяльності банку для одержання кредиту рефінансування повинен бути не меншим ніж один рік. На нашу думку, така вимога штучно, адміністративно обмежує доступ банків до кредитів рефінансування. Більше того, за останні роки в Україні практично не створено жодного нового банку. Тому доцільною видається пропозиція щодо вилучення цієї умови з переліку основних вимог для одержання кредитів рефінансування, тим паче, що такі кредити надаються тільки під забезпечення високоліквідних активів.

Банки, подаючи до НБУ заявку на участь у тендері або на отримання кредиту «овернайт», наводять у ній конкретний перелік активів, які слугуватимуть забезпеченням кредиту. Фактично НБУ приймає у забезпечення кредиту активи за методом маркування. Суть цього методу полягає в тому, що визначені види активів виступають забезпеченням конкретних кредитів рефінансування до закінчення строків кредитної угоди. Питання можливості заміни одних видів активів іншими чинним положенням НБУ не врегульоване. Тому, на наш погляд, кроком уперед у питанні застави кредитів рефінансування може стати застосування методу багаторазового використання застави, тобто методу заставного пула. Суть його полягає у прийманні від банку-позичальника сукупних активів, які слугують забезпеченням усіх наданих НБУ кредитів рефінансування. Це сприятиме оперативнішому вирішенню питання про надання кредиту, підвищить якість і зменшить витрати на здійснення перевірки предмета застави. Водночас це потребує розроблення та впровадження відповідної нормативної бази, яка б регулювала використання методу заставного пула.Тендери, що проводить Національний банк України, бувають кількісні та процентні (цінові). Проведення кількісних тендерів передбачає, що банки вказують у заявках тільки суму кредиту, яку вони хотіли б отримати. Заявки задовольняються за наперед зафіксованою НБУ процентною ставкою. На основі співвідношення сумарних заявок банків і з урахуванням пропозиції центрального банку розраховується квота розподілу, відповідно до якої задовольняються кредитні заявки.

У разі проведення цінового тендера центральним банком не встановлюється завчасно фіксована процентна ставка. У своїх заявках банки вказують як потрібну суму кредиту, так і процентну ставку, за якою вони згодні отримати кредит. Використовуються голландська та американська моделі проведення цінових тендерів. Голландська модель передбачає, що всі заявки банків задовольняються за останньою процентною ставкою, яка ввійде до переліку задоволених заявок, тобто за встановленою центральним банком ставкою відсікання. За американською моделлю заявки банків-учасників ранжуються (виходячи з рівня запропонованої процентної ставки) у міру зниження, а потім центральний банк задовольняє їх у такому самому порядку, починаючи з максимально запропонованої процентної ставки до повного вичерпання виставленого на тендері обсягу кредитів.

Досвід розвинутих країн показує, що проведення кількісних тендерів є доцільним на початковому етапі застосування цього механізму рефінансування. Згодом накопичення та узагальнення досвіду дає змогу проводити переважно процентні тендери з індивідуальними процентними ставками, тобто за американською моделлю. Національним банком України прийнято американську модель процентного тендера, яка є найбільш ринково орієнтованою.

Однак проведення тендерів не означає, що банк може бути впевнений в отриманні необхідної суми кредиту. За кількісного тендера є можливість часткового задоволення поданої банком заявки на кредит, а за процентного — можливість незадоволення її взагалі. Це може спричинити пошук банками інших шляхів запозичення коштів і/або виникнення проблем із задоволення вимог вкладників і кредиторів банку.