Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів

До позиченого капіталу банку належать кредити, отримані в інших банках. Міжбанківські кредити відіграють особливу роль у формуванні банківських ресурсів. Їх місце у пасивах банків характеризують такі дані (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

МІЖБАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ У ПАСИВАХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Показник1.01.19991.01.20001.01.20011.01.2002

млн грн. %млн грн. %млн грн. %млн грн. %

Усього

пасивів

у тому числі:21 428,910025 806,210036 979,510047 203,8100

сумарні

зобов’язання

з них:16 586,277,419 928,677,230 529,982,639 294,983,2

заборгова¬ність перед НБУ1353,0 6,31569,46,11604,94,31114,72,4

залишки на коррахунках2990,1 14,0911,43,51028,22,8××

міжбанківсь¬кі кредити та депозити——2192,28,53451,79,34307,09,1

З наведених даних видно, що питома вага сумарних зобов’язань у пасивах банків за аналізований період збільшилася на 5,8 процентного пункту. Водночас заборгованість перед НБУ за 2001 р. зменшилася і становила на 1.01.2002 р. 2,4 % від усіх пасивів банків. Заборгованість за міжбанківськими кредитами та депозитами за 2001 р. зросла на 855,3 млн грн., або на 24,8 % (за 2000 р. обсяг міжбанківських кредитів і депозитів зросли на 57,5 %). Тобто темпи приросту цього показника порівняно з 2000 р. були більш як удвічі нижчими.

Ключовим моментом у визначенні ролі міжбанківського кредиту у формуванні ресурсної бази банків є питання його призначення. Специфіка міжбанківського кредиту полягає насамперед у можливості оперативного одержання коштів банками, в яких виникла потреба в додаткових ресурсах. Банки, які нормально функціонують, використовують міжбанківський кредит як інструмент регулювання власної ліквідності та платоспроможності. За сучасних умов міжбанківський кредит практично є єдиним інструментом, з використанням якого банки можуть реально розв’я¬зувати проблеми поточної ліквідності та додержання окремих економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність. Фактично міжбанківський кредит використовується як короткостроковий, може бути епізодичним і надаватися за встановлення між банками кореспондентських відносин.

Використання міжбанківського кредиту дає змогу банкам-кре¬диторам розмістити їхні тимчасово вільні ресурси в інших банках з метою одержання доходів, а банкам-кредитоодержувачам розширити обсяги своїх активних операцій. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори дістають змогу встановлювати ділові партнерські стосунки з іншими банками. Розмістити банківські ресурси — це лише один бік справи. Необхідно мати гарантію своєчасного та повного їх повернення, тобто мінімізувати кредитний ризик. Передусім це передбачає визначення кредитоспроможності банку-позичальника. Банкам-кредиторам вигідніше (за інших рівних умов) надавати міжбанківські кредити, ніж кредитувати суб’єктів господарювання, оскільки останнім, як правило, притаманна нижча надійність, ніж банкам. Проте практика доводить, що це не завжди так, ринок міжбанківських кредитів може бути надто ризиковою сферою розміщення ресурсів. Окремі банки, зробивши вибір між ризиком і прибутком на користь останнього, опинилися на межі банкрутства. Неспроможність навіть одного банку виконати свої боргові зобов’язання створює проблеми для всієї банківської системи. Так, 1994 р. у банківській системі України склалася кризова ситуація, однією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківських кредитів. Зокрема, ризикова кредитна політика банку «Алекс» призвела до того, що, намагаючись поліпшити своє фінансове становище, він залучив значні суми міжбанківських кредитів, але повернути їх не зміг — 79 банків-кредиторів утратили ресурсів на загальну суму 700 млрд українських карбованців, що перевищило власні кошти цього банку в 10 разів. Після краху банку «Алекс» хвиля банкрутств докотилася й до інших банків. За підсумками 1994 р. 10 українських банків були офіційно оголошені банкрутами, 105 банків закінчили рік зі збитками.